Київ завжди умів дивувати тих, хто приходив до нього у пошуках історій. Його старовинні храми, величні монастирі, кам’яні ворота й вузькі вулички Подолу зберігають пам’ять про століття. Та є і новий спосіб доторкнутися до міського минулого – мистецький проєкт «Шукай!». Він виник як ідея розповісти про Київ у форматі, доступному кожному, без потреби у гіді чи спеціальній підготовці.
Ідеологом і натхненницею проєкту стала Юлія Бевзенко – гідка, відома як «менеджер Києва», засновниця екскурсійного бюро «Секретний дворик». Вона поставила собі за мету відкрити для мешканців і гостей столиці приховану красу, зробити історію відчутною, а місто – живим музеєм. «Шукай!» — це не просто серія бронзових мініскульптур, а ціла подорож у часі. Кожен об’єкт має QR-код, що веде на сторінку з розлогою інформацією. Таким чином мистецтво поєдналося з технологіями, щоб нагадати: Київ — місто з багатим минулим і сучасним обличчям.
Однією з найяскравіших робіт стала мініскульптура «Київська плінфа». Вона символізує матеріал, завдяки якому збереглася архітектурна велич Русі. Ці широкі та пласкі цеглини, запозичені з візантійської традиції, були основою Софії Київської, Десятинної церкви, храму Спаса на Берестові та багатьох інших споруд. Їхня міцність і особливий спосіб виготовлення дозволили стінам пережити пожежі, війни, руйнування й знову поставати з небуття. Мініскульптуру роботи Сергія Галенка встановлено на вежі житлового комплексу «Подол Градъ» на Дегтярній, 6. Вона нагадує, що навіть у сучасному міському середовищі живе дух давньої Русі.
Цінність проєкту «Шукай!» у тому, що він органічно вписався в міський простір. Скульптури не просто прикрашають середовище, вони стають маркерами історичної пам’яті. Кияни, проходячи повз, мимоволі зупиняються, торкаються бронзи й відчувають зв’язок із тими, хто творив місто тисячу років тому. Туристи ж отримують можливість самостійно відкривати для себе Київ: відчитувати символи, сканувати коди, вчитися бачити у звичайних стінах — артефакти минулого.
Проєкт відрізняється ще й тим, що в ньому поєднані різні рівні часу. З одного боку — архаїчні матеріали, як-от плінфа, що дала життя найдавнішим храмам. З іншого — сучасні цифрові інструменти, які допомагають оживити сприйняття. Так виникає діалог поколінь: між ремісниками Київської Русі й айтішниками XXI століття, між князями й сучасними киянами.
Бронзові мініскульптури перетворюють місто на простір взаємодії з історією. Вони нагадують, що пам’ятники — це не лише величні постаменти чи обеліски. Це й маленькі деталі, що вплітаються в тканину міста, формують його образ і змушують замислитися над тим, хто ми й звідки. Саме такі проєкти роблять міське середовище живим та відкритим, де кожен перехожий стає дослідником.
«Шукай!» є не лише мистецькою ініціативою, а й важливою складовою культурної ідентичності Києва. Він формує новий спосіб взаємодії з містом, де минуле не закрите в музейних залах, а розташоване просто на вулиці. У бронзових мініскульптурах оживають легенди, архітектурні традиції, реміснича майстерність і дух столиці. Це нагадування про те, що Київ — не застигла пам’ятка, а живий організм, у якому кожен камінь, кожна цеглина й навіть маленька скульптура є частиною великої історії.
