Костянтин Степанков, народжений у 1928 році в селі Печеськи, був не просто видатним актором, а символом глибокої людяності в українському кінематографі. Його життєвий шлях починався у родині священника, яку розірвали репресії та війна: батька заарештували в 1939 році, а двоє братів загинули — один від голоду 1933-го, інший — на фронті у лавах УПА. Сам Степанков пережив дитячий будинок, важку працю на риболовецькому судні, навчання в аграрному інституті й постійне недоїдання. І все ж головним поворотом у його долі стала зустріч з Амвросієм Бучмою, який запросив його до театрального інституту в Києві.
У 1953 році Костянтин закінчив Київський інститут театрального мистецтва й залишився викладати. З цього моменту почалося його двоєдине життя — як актора й педагога. В театрі ім. Івана Франка він провів 14 років, хоча й не отримав ролі Яго, про яку мріяв. Натомість справжня слава прийшла з кіно. Від ролі Якима в «Павлі Корчагіні» до образів Жухрая, Ковпака й Панфілова — його герої стали частиною культурного коду радянської та української кіноспадщини. Його роботи в «Білому птасі з чорною ознакою», «Захарі Беркуті», «Вавилоні ХХ», «Ярославі Мудрому» і «Битві за Москву» вирізнялися психологічною глибиною й внутрішньою силою.
Водночас із акторською кар’єрою Степанков залишався викладачем, впливаючи на цілі покоління молодих акторів. Його життєвим і професійним партнером стала Ада Роговцева, з якою він створив не тільки подружній, а й мистецький союз. Вони мали двох дітей — Костянтина-молодшого, який пішов з життя в 2012 році, та Катерину, яка стала режисеркою. Після 60-ти Степанков рідше з’являвся на екрані через проблеми зі здоров’ям, проте залишався символом театру, екрану та вірності обраній професії.
Останні роки провів у селі Жереб’ятин на Київщині. Там, серед природи, онуків і книг, він переживав свою акторську осінь. Його життя було сповнене трагізму й величі: війна, втрати, хвороби — і водночас, любов, сцена, слава. Помер у 2004 році від раку підшлункової, залишивши по собі не лише фільмографію, а й образ гідності, інтелекту й мужності, який і досі впізнають у кожному його кадрі.
Це — не просто актор, це ціла епоха в обличчі.