У самому серці найдавнішої частини Києва — на горі Хоревиці, що за іншими назвами відома як Замкова або Старокиївська, зберігається слід загадкової дохристиянської епохи. Це місце вважають культовим не лише сучасні рідновіри, які збираються тут щонеділі біля восьмикутного капища Ярила, а й численні дослідники минулого, які пов’язують це місце з епохою племінного Києва та легендарного князя Кия.
Ще у 1908 році відомий археолог Вікентій Хвойка виявив тут кам’яний фундамент незвичайної споруди — овальної форми з чотирма виступами, зорієнтованими за сторонами світу. Археологічні знахідки, як-от черепи тварин, сліди вогнищ і обгорілі колоди, підтвердили, що це було капище, або відкритий язичницький храм. Його архітектура викликає асоціації з культовими центрами західних слов’ян, зокрема храмом Світовида в Арконі. Проте чотири виступи жертовника наштовхують дослідників на думку, що капище було присвячене богу Роду — пращуру всіх слов’ян, або його західному варіанту — Світовиду.
Цікавим є те, що поруч із основним кам’яним жертовником знаходився ще один — глиняний, укріплений стовпами з попелом. Це подвійне святилище символізувало, імовірно, дві сфери впливу божества: небесну (сонячну) й земну (плодючість, родючість). Деякі гіпотези навіть пов’язують це місце з Вирієм — уявним слов’янським раєм, куди відлітають душі після смерті та зимують птахи. Таке уявлення про Вирій посилює містичну ауру гори Хоревиці, як місця переходу між світами.
Центральне розташування капища в історичному “городі Кия” натякає, що ще до хрещення Русі це було сакральне місце всього племінного союзу, ймовірно — головне культове осердя Києва. Тут, на межі V–VI століть, постав центр духовного життя, який, як припускається, існував і за князів Олега, Ігоря та Святослава. Хоча “Повість минулих літ” не згадує цього капища, проте цікаве вірменське сказання Зеноба Глака переповідає легенду про створення Києва братами, які нібито поставили двох ідолів — Гісанея та Деметра — саме на цій горі. Це підкріплює версію про її особливу роль у дохристиянському пантеоні Київської Русі.
Сьогодні гора Хоревиця — місце сили для сучасних послідовників язичництва, які зберігають дух давнини й намагаються відродити обряди предків. У містичній атмосфері старовинного капища зливаються археологія, легенди й новітні вірування, формуючи унікальну таємницю Києва — міста, що досі приховує у своїх пагорбах ледь відчутні шепоти пращурів.