У Музеї української діаспори в Києві триває ювілейний міжмузейний історико-мистецький проєкт «Династія Кричевських» — масштабна ретроспектива однієї з найвпливовіших мистецьких родин ХХ століття. Виставку приурочено до 100-річчя художниці й меценатки Катерини Кричевської-Росандіч та 125-річчя її батька, художника і дизайнера Василя Кричевського Молодшого. Проте проєкт виходить далеко за межі ювілейного вшанування. Через живопис, графіку, дизайн, фотографії, спогади й архівні відео він показує, як українська художня традиція передавалася між поколіннями, навіть коли родину розділили країни й континенти.
Експозиція об’єднує спадщину трьох поколінь Кричевських. Її історія починається з Василя Кричевського — художника, архітектора, графіка, дослідника народного мистецтва й одного з творців модерної української візуальної мови. Поруч представлено доробок його брата Федора Кричевського, одного з найпомітніших українських живописців першої половини ХХ століття. Наступне покоління репрезентують сини Василя — Микола та Василь Молодший, а також дружина останнього Олена Кричевська. Третю лінію продовжує Катерина Кричевська-Росандіч, яка працювала як художниця, зберігала родинний архів, підтримувала українську культуру в еміграції та сприяла поверненню спадщини Кричевських в Україну.
У виставкових залах зібрано понад вісімдесят живописних і графічних творів із колекцій Музею української діаспори, Національного художнього музею України та приватних зібрань. У кожного представника родини був власний стиль, проте їх об’єднувала увага до ландшафту, архітектури, декоративної культури, пам’яті про Україну та здатність переводити особистий досвід у художню форму. Виставка читається як родинна хроніка, у якій мистецтво замінює щоденник, а міста, будинки, портрети й краєвиди стають свідченнями епохи.
Твори Василя Кричевського демонструють широту його зацікавлень. В експозиції можна побачити архітектурні начерки, книжкові обкладинки, полтавські та кримські пейзажі, а також етюди, створені вже в еміграції. У цих роботах модерні художні пошуки поєднуються з глибоким знанням української традиційної культури. Для Кричевського орнамент, силует будівлі, ритм лінії чи характер краєвиду були не декоративними деталями, а елементами культурної ідентичності. Навіть далеко від батьківщини він продовжував працювати з образами, які пов’язували його з Україною, перетворюючи мистецтво на спосіб збереження пам’яті.
Живопис і графіка Федора Кричевського відкривають іншу грань родинної спадщини. Його українські пейзажі та ескізи до портретів зосереджені на пластичності форми, внутрішньому стані людини й монументальності образу. Особливо помітно, наскільки по-різному брати інтерпретували українську тему: Василь — через архітектуру, графіку та декоративність, Федір — через живописну форму, портрет і психологічну напругу.
Микола Кричевський представлений паризькими, венеційськими та нью-йоркськими краєвидами, а також натюрмортами. Його роботи передають атмосферу європейських і американських міст та досвід художника-емігранта, який залишався пов’язаним з українською культурою. Еміграція тут розкривається не тільки як втрата дому, а й як складний процес адаптації, збереження власного голосу та відкриття нових художніх горизонтів.
Василь Кричевський Молодший постає як художник і дизайнер, чиє життя було розділене між Києвом, Кримом, Європою та Каліфорнією. Його краєвиди, родинні портрети й дизайнерські ескізи дозволяють простежити, як змінювалася візуальна мова митця разом зі зміною середовища. Київські й кримські мотиви сусідять із каліфорнійськими пейзажами, але між ними немає різкого розриву: у роботах зберігається спільне відчуття простору, світла й архітектурної структури. Окремим акцентом став уривок із фільму Олександра Довженка «Земля» 1930 року, над яким режисер працював разом із Василем Молодшим. Він нагадує, що вплив династії поширювався також на кіно, сценографію та дизайн.
Роботи Олени Кричевської доповнюють родинну історію українськими й американськими пейзажами. Її присутність важлива для розуміння жінки-художниці як самостійної творчої особистості. Найближчою до сучасного глядача є творчість Катерини Кричевської-Росандіч. У ранніх європейських роботах, американських пейзажах і краєвидах незалежної України відбивається майже ціле століття родинної та національної історії. Народжена в Києві, вона значну частину життя провела у США, проте не втратила зв’язку з Україною. Її повернення до українських мотивів після відновлення незалежності сприймається як відновлення перерваної розмови з батьківщиною.
Важливою частиною проєкту стали збільшені архівні фотографії з колекцій Музею української діаспори та Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України. Цитати зі спогадів Катерини Кричевської-Росандіч допомагають побачити відомих митців не лише як постаті з підручників, а як людей, які переживали революції, війни, репресії, вимушені переїзди й розлуки. Архівне інтерв’ю художниці, записане у США в середині 2010-х років, посилює відчуття безпосередньої розмови з минулим.
«Династія Кричевських» переконливо показує, що історія українського мистецтва не вкладається в межі однієї держави чи одного музейного фонду. Значна частина цієї спадщини створювалася в еміграції, зберігалася в родинних архівах, приватних колекціях та українських осередках за кордоном. Повернення таких творів до публічного простору відновлює перервані зв’язки й допомагає побачити національну культуру як безперервний процес, який не вдалося знищити політичними катастрофами ХХ століття. Виставка говорить не тільки про минуле родини, а й про здатність українського мистецтва виживати, змінюватися та залишатися впізнаваним попри втрату дому.
Проєкт триватиме до 27 вересня у Музеї української діаспори за адресою: Київ, вулиця Князів Острозьких, 40Б. Музей працює з середи до неділі з 11:00 до 18:00, каса — до 17:15. Понеділок і вівторок — вихідні. Вартість повного квитка становить 160 гривень, пільгового — 80 гривень. Виставка дає рідкісну можливість побачити поруч роботи шести представників однієї родини та простежити, як українська мистецька традиція долала кордони, еміграцію і час.