Два українські музеї увійшли до міжнародного рейтингу MuseumWeek 2026, який оцінює активність культурних установ у цифровому просторі та рівень взаємодії з аудиторією. Дніпровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького посів четверте місце, а Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка опинився на 24-й позиції. Для українських інституцій, які працюють в умовах повномасштабної війни, обстрілів, евакуації колекцій і постійних загроз культурній спадщині, такий результат став не лише професійним визнанням, а й доказом їхньої здатності залишатися помітними у світовому культурному просторі.
MuseumWeek є міжнародною ініціативою, що об’єднує музеї, галереї, архіви, бібліотеки та інші культурні установи. Протягом тематичного тижня вони публікують матеріали у соціальних мережах, розповідають про свої колекції, історію, працівників і дослідницькі проєкти, а також залучають користувачів до дискусій про культуру. Рейтинг фестивалю показує не масштаб фондів чи кількість відвідувачів у музейних залах, а те, наскільки успішно інституції взаємодіють із людьми онлайн.
У 2026 році для участі в MuseumWeek зареєструвалися понад 700 культурних установ із різних країн. До підсумкового рейтингу організатори включили лише 83 учасники, цифрова активність яких відповідала критеріям оцінювання. Місця визначали на основі показників залученості: реакцій на дописи, поширень, коментарів та інших форм взаємодії аудиторії з опублікованими матеріалами.
Дніпровський національний історичний музей отримав 72,8 бала й посів четверте місце. Такий результат поставив українську установу поруч із найактивнішими культурними організаціями світу. Висока позиція свідчить про те, що музей не просто регулярно наповнював свої сторінки інформацією, а зміг запропонувати контент, який викликав у користувачів інтерес, бажання реагувати, обговорювати та поширювати матеріали.
Музей імені Дмитра Яворницького є однією з найвідоміших історичних інституцій України. Його колекції охоплюють різні періоди розвитку регіону — від археологічних знахідок і козацької доби до подій ХХ та ХХІ століть. Особливе місце у фондах посідають матеріали, пов’язані з історією Запорозького козацтва, етнографією Придніпров’я та діяльністю самого Дмитра Яворницького — історика, археолога й дослідника українського козацтва.
В умовах війни Дніпро став одним із ключових прифронтових центрів країни. Місто приймає переселенців, поранених військових і цивільних, переживає ракетні удари, але водночас продовжує культурне життя. Для музею робота в такому середовищі означає необхідність одночасно зберігати колекції, осмислювати актуальні події та підтримувати зв’язок із відвідувачами, частина яких перебуває в інших регіонах або за кордоном.
Цифрові платформи за цих обставин стають продовженням музейного простору. Публікації про окремі експонати, історичні події, дослідницькі відкриття та роботу працівників дозволяють людям взаємодіяти з музеєм навіть тоді, коли вони не можуть фізично відвідати його зали. Четверте місце в рейтингу MuseumWeek демонструє, що така комунікація може бути не менш важливою, ніж традиційна виставкова діяльність.
Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка отримав 62,7 бала та посів 24-те місце. Для установи, історія якої після російської окупації Херсона стала одним із символів цілеспрямованого пограбування української культурної спадщини, цей результат має особливе значення. Попри втрату значної частини колекції та складні умови роботи, музей продовжує розповідати про свої фонди, митців і знищення культурних цінностей.
Під час окупації Херсона російські військові вивозили музейні експонати та інше майно. Для працівників установи цифрові архіви, старі фотографії, каталоги й публікації стали одним зі способів зберегти пам’ять про викрадені твори. Розповідаючи про них у соціальних мережах, музей не дозволяє колекції зникнути з публічного простору та водночас фіксує злочини проти української культури.
Участь у MuseumWeek стала для херсонської установи можливістю звернутися до міжнародної аудиторії. За кожною публікацією про картину, художника чи історію музею постає ширший контекст — доля міста, яке пережило окупацію, звільнення та регулярні обстріли. Завдяки цьому музейний контент перетворюється не лише на мистецтвознавчу розповідь, а й на свідчення стійкості культурної інституції.
Херсонський художній музей потрапив до рейтингу MuseumWeek другий рік поспіль. У 2025 році він посідав 83-тє місце серед 152 учасників, а вже наступного року піднявся на 24-ту позицію. Така динаміка свідчить про значне посилення цифрової комунікації та зростання інтересу аудиторії до матеріалів установи.
Для музею, який фактично позбавили значної частини його фізичної колекції, активність у соцмережах стала способом продовжувати виконувати головну функцію — зберігати й передавати культурну пам’ять. Навіть якщо певний експонат викрадений або недоступний, його історія може залишатися живою через фотографії, описи, дослідницькі матеріали та спогади музейників.
До рейтингу MuseumWeek входять так звані GLAM-інституції. Ця абревіатура утворена від англійських слів Galleries, Libraries, Archives and Museums — галереї, бібліотеки, архіви та музеї. Усі ці установи працюють зі збереженням, дослідженням і поширенням культурної та історичної спадщини. У цифрову епоху межі між ними поступово стають менш чіткими, адже музей може створювати електронний архів, бібліотека — організовувати виставку, а галерея — проводити освітні дискусії.
MuseumWeek заохочує культурні установи розглядати соціальні мережі не лише як рекламний канал. Для музеїв це можливість створювати нові формати оповіді, показувати закулісну роботу, пояснювати, як реставрують експонати, організовують виставки, проводять атрибуцію творів або готують предмети до евакуації. Такий контент дозволяє аудиторії краще зрозуміти, що музей — це не просто будівля з експонатами, а велика система дослідницької, освітньої та пам’яткоохоронної роботи.
Важливою особливістю рейтингу є те, що він оцінює саме взаємодію з аудиторією, а не лише кількість опублікованих дописів. Культурна установа може розміщувати багато матеріалів, але залишатися непомітною, якщо її комунікація не викликає відповіді. Успішний музейний контент має не тільки інформувати, а й ставити запитання, спонукати людей ділитися власними історіями та створювати навколо спадщини спільноту.
Водночас організатори застерігають, що підсумкові показники мають певні обмеження. Рейтинг не повністю враховує активність в Instagram через обмежений доступ до даних платформи. Це означає, що реальний рівень взаємодії деяких установ може бути вищим, ніж зафіксовано в результатах. Підсумки відображають лише ту цифрову активність, яку вдалося проаналізувати за допомогою доступних інструментів.
MuseumWeek 2026 тривав із 1 до 7 червня. Темою фестивалю стала формула «Інтелекти, музеї, майбутнє». Програма була присвячена впливу штучного інтелекту на культурні установи, їхніх працівників, відвідувачів і суспільну роль. Учасники обговорювали можливості нових технологій, а також ризики, які вони створюють для достовірності інформації, авторства та збереження культурної пам’яті.
Штучний інтелект уже змінює роботу музеїв. Його можна використовувати для аналізу великих масивів архівних даних, створення описів колекцій, перекладу матеріалів, пошуку зв’язків між експонатами та розроблення інтерактивних екскурсій. Технології здатні допомогти людям із різними потребами отримувати доступ до культурного контенту та робити музейні фонди зрозумілішими для міжнародної аудиторії.
Однак разом із можливостями виникають складні етичні питання. Автоматично створені зображення можуть спотворювати історичні факти, а алгоритми — відтворювати упередження, закладені в даних. Для музеїв, які відповідають за достовірність і збереження пам’яті, особливо важливо чітко відокремлювати оригінальні матеріали від реконструкцій і пояснювати відвідувачам, де саме застосовувалися цифрові технології.
Для українських музеїв тема штучного інтелекту має ще один вимір. Нові інструменти можуть допомагати документувати пошкоджені пам’ятки, створювати цифрові копії колекцій, відновлювати інформацію про викрадені твори та формувати бази даних культурних втрат. Водночас будь-які цифрові реконструкції повинні спиратися на перевірені джерела, щоб не перетворити пам’ять про зруйновані об’єкти на художню вигадку.
MuseumWeek заснували у Франції 2014 року за участі дванадцяти паризьких музеїв. Серед перших учасників були Лувр, Центр Помпіду, музей д’Орсе та Версальський палац. Початкова ідея полягала в тому, щоб протягом одного тижня об’єднати музеї у соціальних мережах і запропонувати аудиторії спільну тематичну програму.
Ініціатива швидко вийшла за межі Франції та перетворилася на міжнародний фестиваль. Із 2016 року MuseumWeek проходить за підтримки ЮНЕСКО. Щороку організатори визначають нову тему, пов’язану з глобальними суспільними процесами, культурною спадщиною, технологіями, довкіллям або правами людини.
Успіх українських установ у рейтингу 2026 року свідчить про те, що музеї країни залишаються конкурентними у світовому цифровому середовищі. Вони здатні не лише зберігати предмети минулого, а й говорити про них сучасною мовою, працювати з міжнародною аудиторією та відповідати на виклики війни й технологічних змін.
Особливо символічно, що до списку потрапили музеї Дніпра та Херсона — міст, які щодня відчувають наслідки російської агресії. Їхні високі позиції демонструють, що культурне життя не припиняється навіть під час війни. Навпаки, музей стає простором, де суспільство осмислює втрати, захищає історичну правду й формує уявлення про майбутнє.
Четверте місце Дніпровського історичного музею та стрімкий підйом Херсонського художнього музею до 24-ї позиції є результатом системної праці їхніх команд. За цифрами рейтингу стоять музейники, які готують тексти, оцифровують матеріали, відповідають на коментарі, працюють із фондами та продовжують комунікацію навіть в умовах небезпеки.
MuseumWeek показав, що сучасний музей уже не обмежується стінами виставкових залів. Він може існувати в дописах, цифрових архівах, онлайн-дискусіях і пам’яті людей, які ніколи не були в його будівлі. Для України така присутність у світовому інформаційному просторі є важливою частиною захисту культури, адже те, що добре задокументоване, досліджене й відоме міжнародній аудиторії, значно важче знищити або привласнити.