У Музеї Ханенків розпочався літній сезон лекторію, який цього року переносить слухачів до Італії — країни, тісно пов’язаної і з історією родини засновників музею, і з європейським мистецьким життям кінця XIX — початку XX століття. Дві найближчі зустрічі об’єднані темою подорожей, колекціонування, архівних знахідок і культурних середовищ, у яких мистецтво перепліталося з особистими драмами, світськими сенсаціями та пошуками свободи.
18 липня о 15:00 відбудеться лекція «Badenas та Barbara: Ханенківські канікули в Італії», яку прочитає Катерина Гоцало. Її розповідь буде присвячена італійським маршрутам Богдана та Варвари Ханенків — подружжя, завдяки якому в Києві постала одна з найцінніших мистецьких збірок України. Італія посідала особливе місце в їхньому житті: Ханенки приїздили сюди майже щороку, відвідували Рим, Флоренцію, Венецію та Неаполь, знайомилися з пам’ятками, працювали з антикварами, стежили за художнім ринком і поповнювали власну колекцію.
Подорожі для Ханенків не були звичайним світським відпочинком. Вони поєднували приватне захоплення мистецтвом із послідовною колекціонерською роботою. У європейських містах подружжя шукало твори, здатні доповнити вже сформовані частини зібрання, консультувалося з фахівцями та вивчало походження речей. За кожною покупкою стояли не лише смак і фінансові можливості, а й уміння розпізнати художню якість, відрізнити важливий предмет від випадкового та зрозуміти, яке місце він може посісти у ширшій культурній історії.
Під час лекції йтиметься не тільки про відомі факти з біографії колекціонерів, а й про нещодавно виявлені документи в італійських архівах і періодиці. Серед найбільш інтригуючих сюжетів — записка Богдана Ханенка, що зберігається у Ватиканському апостольському архіві. Сам факт її присутності в такій установі відкриває нові запитання про контакти українського колекціонера, обставини його перебування в Римі та коло людей і установ, із якими він міг взаємодіяти.
Не менш цікавою є увага італійської преси до Варвари Ханенко. Її постать постає не лише поруч із чоловіком, а як самостійна учасниця культурного життя, колекціонерка з власними поглядами, інтересами та впізнаваною репутацією. Згадки у пресі дозволяють побачити, як її сприймали за межами Києва та яку роль вона відігравала у формуванні сімейного зібрання.
Окремою темою стане розподіл колекціонерських ролей між подружжям. Що саме купував Богдан, а що обирала Варвара? Чи відрізнялися їхні смаки, інтереси та способи спілкування з продавцями мистецтва? Які предмети ставали результатом тривалого пошуку, а які з’являлися у колекції завдяки щасливому випадку? Такі подробиці допомагають побачити історію музею не як сухий перелік дат і надходжень, а як живий процес, наповнений суперечками, інтуїтивними рішеннями, ризиком і захопленням від несподіваної знахідки.
Італійські поїздки Ханенків важливі ще й тому, що допомагають зрозуміти витоки київського музею як частини європейського культурного простору. Зібрання формувалося не ізольовано, а у постійному діалозі з великими музеями, приватними колекціями, антикварними салонами та науковими середовищами. Рим, Флоренція, Венеція й Неаполь були для подружжя не просто мальовничими декораціями, а своєрідними лабораторіями, де вони вчилися дивитися, порівнювати, оцінювати й вибудовувати власну концепцію колекції.
15 серпня о 15:00 лекторій продовжиться зустріччю «Вілла Лісід і мистецьке літо на Капрі». Її проведе Павло Золотуха. Цього разу в центрі уваги опиниться не музейне зібрання, а незвичайна вілла на середземноморському острові, історія якої вмістила у собі пристрасті, страхи та естетичні пошуки цілої епохи.
Віллу Лісід на Капрі збудував французький поет і барон Жак д’Адельсверд-Ферзен, який залишив Париж після гучного сексуального скандалу. Назву маєток отримав від діалогу Платона «Лісід», який у деяких інтерпретаціях пов’язують із темою одностатевого кохання. Уже сама назва вілли була програмною: вона відсилала до античності, інтелектуальної свободи й альтернативних форм близькості, про які в тогочасному суспільстві часто говорили лише натяками.
Капрі на межі XIX і XX століть був особливим місцем на європейській культурній карті. Острів приваблював письменників, художників, фотографів, аристократів і людей, які прагнули втекти від суспільних правил великих столиць. Віддаленість від Парижа, Берліна чи Рима створювала ілюзію простору, де можна було жити інакше, експериментувати із зовнішністю, творчістю, стосунками та власною ідентичністю.
Вілла Лісід швидко стала одним із центрів такого середовища. Тут зустрічалися представники європейської богеми, обговорювали мистецтво, захоплювалися античними образами, експериментували з фотографією та створювали власні міфи про красу, молодість і свободу. Історія одного приватного маєтку поступово перетворилася на відображення тенденцій цілої доби, коли мистецькі пошуки дедалі частіше виходили за межі полотен, книжок і виставкових залів.
Серед гостей і людей, пов’язаних із цим колом, були художник Пауль Гекер, фотограф Вільгельм фон Плюшов, а також ексцентрична аристократка й колекціонерка Луїза Касаті. Кожна з цих постатей уособлювала окрему грань культури тієї доби: від живопису та нових візуальних практик до театралізації власного життя. Вілла ставала сценою, на якій приватні біографії перетворювалися на мистецькі жести, а повсякденність — на ретельно поставлену виставу.
Історія маєтку не позбавлена темних і суперечливих сторінок. Містицизм, заборонене кохання, опіумні вечірки, еротична фотографія, культ античності та прагнення вирватися за межі буржуазної моралі створили навколо Вілли Лісід ауру місця, де свобода сусідила із саморуйнуванням. Саме ця подвійність робить її важливою для розуміння епохи. Вона показує, як на початку XX століття мистецтво ставало не лише предметом споглядання, а й способом проживати життя, сперечатися із суспільством і конструювати власний образ.
Обидві лекції пропонують поглянути на Італію з різних боків. У першій вона постає простором колекціонерської праці, архівних свідчень і родинної історії Ханенків. У другій — територією богемного експерименту, скандалу, містицизму та художньої свободи. Разом ці зустрічі створюють широку панораму культури, в якій музеї, приватні будинки, архіви, газети та людські долі утворюють єдину мережу.
Літній лекторій дає змогу не лише почути нові факти, а й побачити знайомі імена та пам’ятки у ширшому контексті. Це нагода зрозуміти, як особисті подорожі перетворюються на історію великої колекції, а приватна вілла на невеликому острові стає символом цілої європейської епохи. Квитки на зустрічі можна придбати онлайн на сайті Музею Ханенків або безпосередньо у музейній касі.