Загадка Збруцького ідола в серці Києва

    Поділитися

    На Володимирському проїзді, що з’єднує дві ключові площі столиці — Софійську та Михайлівську, мовчки спостерігає за перехожими загадкова фігура. Це копія одного з найзагадковіших язичницьких артефактів — Збруцького ідола, або, як його ще називають, Світовида. Її встановили у Києві наприкінці XX століття, коли Україна відзначала 1500-річчя хрещення Русі, символічно поєднуючи дохристиянське минуле з сучасною історичною пам’яттю.

    Справжній ідол був випадково виявлений у 1848 році у річці Збруч на Поділлі. Його витягли з вод галицькі селяни, які передали знахідку владі. Археологи одразу оцінили значення скульптури, що мала форму чотиригранного стовпа, розділеного на три яруси. Вважається, що ці яруси символізують язичницьке розуміння світу: небесний (Божественний), земний (людський) та підземний (світ мертвих). На кожній із сторін вирізьблено людські фігури, зокрема з атрибутами — ріг достатку, меч, кінь, колесо, що дало підстави ідентифікувати їх як божеств слов’янського пантеону.

    Найвищий ярус — це, ймовірно, втілення Світовида або Рода, багатоликого божества, що бачить усе і втілює в собі космічний порядок. Інші грані пов’язують із богами Велесом (покровителем худоби), Мокошею (богинею родючості), Перуном (богом грому) та Ладою (символом гармонії). Та найзагадковішим елементом ідола залишається його нижній рівень: одна фігура стоїть навколішках, ніби підтримуючи весь стовп, — можливо, це образ духа підземного світу або ж символ жертви. Археологи та містики досі сперечаються, чи був ідол похований добровільно язичниками під час християнізації, чи скинутий до річки насильно, як символ ідолопоклонства.

    У Києві ідол не просто пам’ятка, а немов вікно в інший світ — загадковий, ритуальний, насичений давніми віруваннями. Його місце між Софією та Михайлівським Золотоверхим не випадкове: саме тут проходить невидима межа між дохристиянською духовністю та християнським Києвом. І хоч це лише копія, багато хто вірить, що вона має енергетику оригіналу. У певні дні тут залишають дрібні монети, стрічки чи трави — як жертви стародавнім богам.

    Збруцький ідол — більше ніж скульптура. Це кодова фігура, що несе в собі культурну пам’ять, закодовану в камені. Вона живе в нашому місті не для поклоніння, а як виклик нашому забуттю — щоб пам’ятати, що колись Київ був не лише столицею християнської Русі, а й центром потужного, глибокого язичницького світу.

    Схожі публікації

    «Ши» на Андріївській: новий гастрономічний простір між кавою, сніданками та вечірнім баром

    На Подолі з’явилося нове місце, яке намагається поєднати кілька...

    Скарби Маршака на Хрещатику: як мініскульптура повертає Києву ювелірну пам’ять

    На Хрещатику, 4, з’явилася 52-га бронзова мініскульптура проєкту «Шукай!»,...

    MOLODI у «Куренях»: вечір драйву, свободи й музики без рамок

    12 липня у київських «Куренях» виступить гурт MOLODI —...

    Стадіон, дощ і голоси: як фестиваль «Рок Київ» став музичною легендою столиці

    У червні 1999 року Київ на три дні перетворився...

    «Лови летючу мить життя!»: у Галереї Ню Арт показують живопис, що повертає увагу до теперішнього

    У київській Галереї Ню Арт відкрилася виставка «Лови летючу...

    Борис Епштейн: київський лікар, який пройшов війну і створив школу медицини

    Борис Володимирович Епштейн належить до тих постатей, чия біографія...