Вже завтра Україна святкуватиме День Незалежності. Це важливе свято для кожного українця, яке уособлює наше прагнення до свободи та самостійності. Сьогодні незалежність здається невід’ємною, і так буде завжди. Ми вирішили погодинно пригадати, яким був день, коли Україна стала вільною.
До 10:00 — тисячі людей ідуть до Верховної Ради
Ранок 24 серпня у Києві починався у надзвичайно напруженій політичній атмосфері. Лише за три дні до цього провалилася спроба державного перевороту в Москві. 19 серпня представники радянського керівництва створили ДКНС, ізолювали Михайла Горбачова та спробували зупинити демократичні процеси в СРСР. 21 серпня путч остаточно провалився.
Тепер увага була прикута до Києва. На цей день скликали позачергову сесію Верховної Ради УРСР. Біля парламенту збиралися люди із синьо-жовтими прапорами. Від депутатів вимагали не просто засудити московський переворот, а зробити значно важливіший крок — проголосити незалежність України.
Однак вранці ще ніхто не міг напевно сказати, чим завершиться цей день.
10:00 — відкривається позачергова сесія
Рівно о 10-й годині Леонід Кравчук відкрив позачергову сесію Верховної Ради УРСР. Після повторної реєстрації у залі було 363 народні депутати.
Варто пам’ятати, що парламент, який зібрався того ранку, зовсім не був парламентом прихильників незалежності. Національно-демократичні сили становили меншість, а більшість депутатів належала до так званої «групи 239», основу якої складали комуністи.
Початково одним із головних завдань позачергової сесії було дати політичну оцінку московському путчу та діям українського керівництва 19–21 серпня. Незалежність ще мала стати головним питанням цього дня.
10:12–10:30 — перші суперечки починаються вже з порядку денного
Перші суперечки виникли практично відразу. Депутати сперечалися про порядок роботи та про те, які саме питання має розглянути позачергова сесія.
О 10:21 відбулося показове голосування: депутати вирішували, чи проводити пряму трансляцію засідання Верховної Ради. «За» проголосували 324 депутати, проти — лише двоє. Таким чином, за тим, що відбувалося у сесійній залі, могла стежити країна.
Більше неочевидних фактів про День Незалежності та події 1991 року читайте на сторінках видання Kyiv News в окремому матеріалі.
Близько 11:00 — Кравчук звітує про дні путчу
Значна частина ранкового засідання була присвячена подіям останніх днів. Леонід Кравчук розповідав депутатам про те, що відбувалося в Україні під час московського путчу, про контакти українського керівництва з представниками союзної влади та приїзд до Києва генерала Валентина Варенникова.
Але опозицію цікавило не лише те, хто і як поводився під час перевороту. Представники демократичних сил вимагали рішень, які унеможливили б повторення подібного сценарію в Україні.
Поступово дискусія про минулі три дні перетворювалася на дискусію про те, якою взагалі має бути Україна після них.
12:00–14:00 — незалежність стає головним питанням дня
Ближче до середини дня стало зрозуміло: просто політичною оцінкою путчу ця сесія не завершиться.
У залі дедалі наполегливіше звучала вимога проголосити державну незалежність. Для представників Народної Ради це був шанс юридично завершити процес, який розпочався задовго до серпня 1991 року.
Але була проста арифметична проблема. Для такого рішення потрібна була конституційна більшість, а голосів самої демократичної опозиції не вистачало. Незалежність могла бути проголошена лише за умови, що її підтримає значна частина комуністичної більшості.
Після московського путчу ситуація принципово змінилася. Загроза нового силового сценарію вже не здавалася теоретичною. Для частини депутатів вихід України з-під влади союзного центру ставав способом захистити республіку від політичного хаосу в Москві.
Близько 14:00 — у депутатів є текст майбутнього Акта
До вирішальної частини засідання з’явився документ, якому судилося стати одним із найважливіших в історії України.
Над текстом Акта проголошення незалежності працювали Левко Лук’яненко та Леонтій Сандуляк. Документ був навмисно коротким. Його автори розуміли: що більше пунктів і формулювань буде запропоновано депутатам, то більше виникне приводів для суперечок.
У фінальному варіанті Акт займав лише одну сторінку. У ньому проголошувалися незалежність України та створення самостійної української держави — України, а її територія визнавалася неподільною і недоторканною.
Попереду залишалося найскладніше — отримати необхідні голоси.
15:00 — починається вечірнє засідання
Після перерви депутати повернулися до сесійної зали. Електронна реєстрація о 15:08 зафіксувала 347 народних депутатів.
Саме вечірня частина засідання стала вирішальною. Тепер уже йшлося не просто про оцінку московського путчу. Перед депутатами лежали проєкти постанови про незалежність та Акта проголошення незалежності України. До історичного голосування залишалося менше трьох годин.
15:00–17:00 — боротьба за конституційну більшість
Наступні години стали часом політичних переговорів і суперечок. Демократична опозиція наполягала на негайному проголошенні незалежності. Але для цього потрібні були голоси тих депутатів, які ще зовсім недавно не підтримували ідею виходу України зі складу СРСР.
Провал путчу став одним із факторів, які змінили настрої частини парламентської більшості. Союзний центр продемонстрував не лише свою слабкість, а й небезпеку: спроба силового повернення до старої радянської системи могла повторитися. Поступово необхідна більшість формувалася.
Близько 17:00 — Акт зачитують у Верховній Раді
У другій половині дня дискусія підійшла до головного питання. Перед депутатами був короткий текст Акта. У ньому прямо говорилося про смертельну небезпеку, яка нависла над Україною у зв’язку з державним переворотом у СРСР, право націй на самовизначення та продовження тисячолітньої традиції державотворення в Україні.
Головне формулювання було максимально чітким: Верховна Рада проголошувала незалежність України та створення самостійної української держави — України. Зал готувався голосувати.
17:57 — перше вирішальне голосування
О 17:57 на голосування поставили проєкт постанови Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України».
Результат — 321 голос «за». Проти проголосували двоє депутатів, шестеро утрималися, 31 не голосував. Конституційна більшість була.
Але попереду залишалося ще одне голосування — безпосередньо за Акт проголошення незалежності.
18:00 — Україна стає незалежною
Минуло лише три хвилини. О 18:00 депутати голосували за Акт проголошення незалежності України. 346 — за, 1 — проти, 3 — утрималися, 12 — не голосували. Рішення було ухвалено.
Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою, її територія — неподільною і недоторканною, а на території країни мали чинність виключно Конституція та закони України. Акт набирав чинності безпосередньо з моменту його схвалення.
У сесійній залі пролунали оплески. Леонід Кравчук привітав депутатів і народ України з ухваленням історичних документів.
Близько 18:00–18:30 — синьо-жовтий прапор вносять до Верховної Ради
Емоції після голосування не встигли вщухнути, коли В’ячеслав Чорновіл запропонував внести до сесійної зали український синьо-жовтий прапор.
Йшлося про стяг, з яким українці перебували біля російського Білого дому в Москві під час серпневого путчу. За кілька хвилин прапор уже був у сесійній залі.
Саме цей момент — депутати із синьо-жовтим полотнищем у парламенті — став одним із найвідоміших візуальних символів 24 серпня.
Цікаво, що над самою будівлею Верховної Ради український прапор того дня ще не підняли. Це станеться 4 вересня 1991 року.
Після 18:00 — призначають референдум на 1 грудня
Разом із проголошенням незалежності парламент ухвалив ще одне принципове рішення: Акт мала підтвердити не лише Верховна Рада, а й громадяни України.
На 1 грудня 1991 року призначили республіканський референдум. Таким чином, 24 серпня депутати проголосили незалежність, але останнє слово вирішили залишити за українцями. Сам референдум відбудеться вже через три місяці і стане окремою сторінкою історії. Але 24 серпня про його результат ще ніхто не знав.
19:00–21:00 — парламент продовжує ламати радянську систему
Після історичних 346 голосів депутати не розійшлися. Робота Верховної Ради тривала ще кілька годин.
Тепер потрібно було наповнювати проголошену незалежність реальним змістом. Парламент розглядав питання департизації державних органів, військових формувань, політичної ситуації та інших механізмів, які мали поступово виводити Україну з радянської системи.
Ще о 18:16 депутати голосували за департизацію прокуратури, МВС та КДБ. Пізніше розглядали інші рішення. Офіційний парламентський таймлайн фіксує голосування о 19:25, 20:38, 20:43, 20:46, 20:48 і навіть о 20:53.
Тобто 24 серпня не завершилося одним голосуванням. Після проголошення незалежності парламент одразу почав вирішувати, як має функціонувати нова держава.
Після 21:00 — перший вечір незалежної України
День, який починався із позачергового засідання Верховної Ради та невизначеності щодо майбутнього країни, завершувався вже в іншій Україні.
Новина про 346 голосів розійшлася країною. Біля Верховної Ради майоріли синьо-жовті прапори, а рішення, на яке ще вранці не було гарантованої конституційної більшості, стало фактом.
Попереду були референдум, міжнародне визнання, створення власних Збройних сил, державних інституцій, символів та ще багато складних рішень.Але все це буде потім.
Вранці 24 серпня 1991 року Україна прокинулася республікою Радянського Союзу. Увечері того ж дня вона вже проголосила себе незалежною державою.