Постать Андрія Меленського займає особливе місце в історії української архітектури. Народжений у 1766 році в Москві, він здобув ґрунтовну технічну освіту, а справжнє архітектурне формування пройшов під впливом таких метрів, як Баженов, Казаков і особливо Джакомо Кваренгі, учнем якого був безпосередньо. Вже у 1790-х роках він працює губернським архітектором, а у 1799 році переїжджає до Києва, де протягом трьох десятиліть залишає слід у міському просторі, який помітний і сьогодні.
Здобувши посаду головного архітектора Києва у віці 33 років, Меленський стає не просто чиновником, а візіонером міського простору. Його діяльність була не лише архітектурною, а й урбаністичною. Після великої пожежі на Подолі 1811 року саме Меленський розробив і реалізував план його відбудови. Завдяки йому район отримав низку важливих громадських і культових споруд — Контрактовий будинок, церкву Миколи Притиска, церкву Миколи Доброго, нові житлові будинки та реконструйовані монастирські комплекси. Пам’ятник на честь Магдебурзького права, що символізував київське самоуправління, також є його творінням.
Особливе місце в його творчості посідають ротонди — круглі храми, які символізували безкінечність. У Києві раніше такого типу споруд не зводили. Найвідомішою з них стала церква Святого Миколая на Аскольдовій могилі, пізніше — ротонда Різдва Христового та Воскресенська церква у Флорівському монастирі. Меленський активно працював і в Києво-Печерській Лаврі, де за його участі було побудовано та перебудовано кілька корпусів і дзвіниць. Архітектор опікувався не лише фасадами, а й духовною композицією міста, уникаючи сліпого копіювання європейських зразків і втілюючи натомість синтез класицизму з українськими традиціями.
У 1829 році Меленський змушений був залишити посаду через втрату зору та загальний занепад здоров’я. Його внесок у забудову Києва був настільки вагомим, що окремі вулиці та площі міста буквально носили «його почерк». Помер архітектор 1833 року і був похований на Щекавицькому кладовищі, могила не збереглася. Втім, його спадок — це місто, яке він допоміг сформувати. Київ завдячує йому цілісним архітектурним образом Подолу, гармонійним з’єднанням старовинного й сучасного, сакрального й урбаністичного.
Меленський не просто будував Київ — він моделював його ідентичність, об’єднуючи архітектуру, культуру та дух міста в одну візіонерську концепцію.


