Серед численних київських музеїв, присвячених культурі, мистецтву чи науці, Музей історії української митної справи є унікальним прикладом інституційної пам’яті. Розташований у приміщенні Київської міської митниці, цей музей не лише презентує історію однієї з ключових державних структур, але й розповідає про становлення митної системи як складової економічної незалежності України. Ініціатива створення музею належить Сергію Тупальському — тодішньому в.о. начальника митниці, який разом із митним істориком Сергієм Трусовим і академіком Анатолієм Мазаракі ще у 2017 році обговорював ідею закладу, що би візуалізував етапи розвитку митниці від імперських часів до сучасності. Відкриття музею 25 червня 2018 року стало символічною подією: саме цього дня, рівно 27 років тому, було ухвалено Закон «Про митну справу в Україні».
Експозиція музею вибудовується як мандрівка в часі, демонструючи, як змінювались структура, технічне забезпечення і функції митної служби в різні історичні періоди. Центральне місце займають артефакти з кінця XIX — початку XX століття: форма київського митника, зразки посвідчень, ручні інструменти, митні книги й документи. Один із найцікавіших експонатів — калькулятор 1970-х років, який використовували для розрахунків митної вартості за складними формулами. Поруч із ним — фотокамера 1980-х, за допомогою якої фіксували порушення митного законодавства. Також представлені фотоальбоми з буднів працівників митної служби, що додають особистісного виміру до офіційної історії. Особливу увагу музей приділяє етапам реформування митниці після проголошення незалежності України — від запровадження електронного декларування до зміни правового статусу митної служби в умовах євроінтеграції.
Музей історії української митної справи — це не лише сховище пам’яті, а й майданчик для осмислення ролі митниці у безпеці, торгівлі та економічному розвитку країни. Його варто відвідати не лише фахівцям або студентам профільних вишів, а й усім, хто цікавиться механізмами функціонування держави та становленням українських інституцій. Для Києва це ще один доказ того, що музейна справа — не лише про мистецтво чи етнографію, а й про інтелектуальний аналіз державного устрою через експонати.