Дві версії історії в обличчях: київські музеї фігур, що оживляють минуле

    Поділитися

    У Києві є щонайменше два музеї, які вражають не картинами чи артефактами, а присутністю людської подоби — мов живої. Музей воскових фігур родини Сажиних та музей «Становлення української нації» — обидва дають змогу подивитись в очі героям минулого і сучасності, але роблять це з різною метою, технікою й естетикою. Перший — камерний і ностальгічний, другий — масштабний і патріотичний. Разом вони формують цікаву музейну дихотомію, яка демонструє, як можна розповідати історію країни через фігури — воскові чи силіконові.

    Музей воскових фігур, відкритий у 2000 році, був однією з перших спроб в Україні відтворити образи відомих людей у повнорозмірному форматі. Його колекція — приватна ініціатива, натхненна європейськими аналогами, — починалась із 20 експонатів, а нині налічує понад 60. Тут представлені діячі різних епох: Тарас Шевченко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Валерій Лобановський, а також політики новітнього часу. Акценти зроблені радше на особистостях, ніж на контексті: це музей образів, портретної присутності, певної естетики «ностальгії». Атмосфера тут камерна, інтимна, трохи театралізована — як у виставі без слів.

    На противагу цьому, музей «Становлення української нації» — це не просто колекція фігур, а масштабне мультимедійне дійство. Тут понад 110 фігур, 25 сюжетних діорам, 5-D ефекти, ароматерапія та голограми. Проєкт об’єднав науковців, художників, музейників з усієї країни. Основна мета — створити емоційний, візуально достовірний образ історії України, який проймає відвідувача з перших хвилин. Тут можна зробити селфі з Данилом Галицьким, відчути запах кави поруч із Юрієм Кульчицьким чи почути телефонні розмови з фронту Донбасу. Сюжети подані в хронологічному порядку, що дозволяє не просто побачити фігури, а прожити наратив — від княжих часів до сучасності.

    Обидва музеї формують різні типи сприйняття. Один занурює у персоналії, інший — у події. Один працює через тишу і уважність, інший — через ефекти, масштаб і враження. Відвідати обидва — це побачити два полюси музейної репрезентації національного пантеону: тиху галерею особистостей та гучну історичну панораму. І це варте дослідження.

    Схожі публікації

    Йосип Каракіс: архітектор, який умів берегти Київ навіть тоді, коли місто змушували забувати себе

    Йосип Каракіс належить до тих київських архітекторів, чия біографія...

    «Квартира 27» на Печерську: необістро з атмосферою київської інтелігентної квартири

    На Печерську відкрилося pet-friendly необістро «Квартира 27» — заклад...

    Куренівський «Титанік»: будинок Йосипа Каракіса, що перетворив житло на палубу спільного життя

    Будинок-«Титанік» на Сокальській, 1 — одна з тих київських...

    Ярмарок до Дня вишиванки на Бессарабці: українські візерунки, вінтаж і речі з характером

    16–17 травня на Бессарабському ринку відбудеться ярмарок до Дня...