Музей Магдебурзького права — це не просто тематичний осередок історії, а вікно в епоху київського Подолу, коли місто вперше отримало можливість самостійно керувати своєю долею. Заснований у 1999 році, музей розташований у будівлі колишньої поштової станції на Поштовій площі — місці, де в давнину перетиналися торгівельні шляхи й народжувалась міська ідентичність Києва. Присвячений 500-річчю надання Києву магдебурзького права Великим князівством Литовським, музей став символом історичного права громади на самоуправління.
Магдебурзьке право, яке виникло в німецькому місті Магдебург у XIII столітті, дозволяло містам мати власний суд, міського голову й раду. У Києві ці норми заклали підвалини для формування локальної влади й економічної автономії, особливо на Подолі — найактивнішій частині міста того часу. Виставка музею “До історії самоврядування в місті Києві” охоплює період із XV до XIX століття, відтворюючи унікальні фрагменти міського життя за допомогою археологічних артефактів, старих фотографій, листівок, фаянсу, монет та картин. Окрему увагу привертають дві гончарні печі XVIII століття, доставлені з історичного урочища Гончарі-Кожум’яки.
Проте сьогодні музею загрожує зникнення. Через масштабну реконструкцію Поштової площі, яка стартувала в 2012 році, будівля музею отримала численні тріщини. Більшість експонатів були вилучені для збереження, але гончарні печі, змонтовані на місці за автентичними кресленнями, лишились — їх фізично неможливо перемістити. Будівництво ведеться цілодобово, за участі понад 200 працівників. Поряд із будівельниками працюють археологи, які нещодавно виявили тут могильник XVIII століття з предметами повсякденного вжитку. Тиск часу і техніки намагається стерти культурний слід, який формувався століттями.
Згідно з обіцянками влади, музей мають укріпити та зберегти, але поки що він залишається вразливим до змін навколо. З одного боку — інфраструктурний розвиток, з іншого — ризик втратити унікальний культурний об’єкт, що зберігає пам’ять про київське самоврядування, місцеву владу й історичну гідність. Питання не лише в збереженні експонатів, а в тому, чи зможе місто зберегти власне право на пам’ять.