У столиці є так звана «станція-привид» київського метро – «Львівська брама», яку понад 30 років тримають у напівзбудованому стані. Вона розташована на Сирецько-Печерській (зеленій) лінії між «Лук’янівською» та «Золотими воротами». Назва станції походить від Львівської брами Старокиївської фортеці, що стояла на місці сучасної Львівської площі (туди й мав виходити один із вестибюлів).
Будівництво «Львівської брами» почалося наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років як продовження Сирецько-Печерської лінії. Станцію задумували як зручну пересадку між Подолом і центральними районами столиці, що мало розвантажити перевантажену Львівську площу та зв’язати старі райони з новою підземкою. До середини 1990-х років підземна частина станції була майже готова – центральний зал майже повністю спорудили і облицювали мармуром колійні стіни. Проте через невизначеність із розташуванням виходу (всі проєкти потребували реконструкції самої Львівської площі) ескалаторний тунель і наземний вестибюль так і не почали будувати. У підсумку будівництво заморозили 1996 року: влада відзначала брак коштів і відсутність концепції реконструкції площі, тож станцію введено в експлуатацію не було.
Архітектурно «Львівська брама» – пілонна глибокого закладення станція з однією острівною платформою довжиною 102 м. Остаточний проєкт (розроблений Тамарою Целіковською, Валерієм Гневишевим та Миколою Альошкіним) передбачав біло-зелену кольорову гаму: пілони облицювати білим мармуром чергами із зеленим, над зеленими пілонами мали бути декоративні арки. На етапі проєктування розглядали навіть сучасні варіанти (модернізм, хай-тек, футуризм), але у 2000-х затвердили традиційніший вигляд із класичними арками. Через велику глибину планували спорудити два довгих ескалаторних тунелі із проміжним вестибюлем (за зразком «Арсенальної» чи «Золотих воріт»). Також у проєкті передбачали сучасні зручності – високошвидкісний інтернет (Wi-Fi від ~100 Мбіт/с) та приміщення для зберігання понад 100 велосипедів.
Наразі «Львівська брама» – практично готова, але законсервована станція. Центральний зал практично побудований, а платформа зберігає облицювання та навіть старі рейки – станція готова приблизно на 80%. Між пілонами встановлено металеві шторки, що відокремлюють платформу від центрального залу. Водночас похилий ескалаторний тунель так і не збудовано. Поїзди проїжджають «Львівську браму» без зупинки, світло на платформах досі горить.
Зупинку будівництва пояснюють не тільки браком коштів, а й містобудівними «застряваннями». Мерія роками не могла узгодити, куди вести виходи станції: усі проєкти вимагали реконструкції Львівської площі, а Київрада у 2010 році запровадила мораторій на нове будівництво на цій території. Водночас влада втрачала політичну волю до завершення проєкту. Через це відкриття «Львівської брами» переносили з року в рік, і сьогодні залишаються активними лише консерваційні роботи.
Останні роки «Львівську браму» згадували радше у планах і новинах, ніж у реальному будівництві. У лютому 2022 року КП «Київський метрополітен» оголосило тендер на проєктування наземного вестибюля (очікувана вартість близько 73,4 млн грн). Згідно з цим проєктом вихід мали винести не на площу, а на вул. Січових Стрільців (приблизно на 300 м західніше). Однак із початком широкомасштабної війни ці плани призупинили. Станом на 2025 рік жодного чіткого рішення щодо добудови «Львівської брами» немає. Виділені мізерні кошти – наприклад, на 2025 рік планується лише 20 млн грн, тоді як загальна оцінка проєкту перевищує 1,15 млрд грн. Через це відкриття станції найближчим часом не прогнозують.
Незважаючи на це, «Львівська брама» не цілком бездіяльна: її платформи раз по раз використовували для позареалізаційних заходів. Наприклад, у березні 2013 року тут провели показ мод, звізши на «мертву» станцію близько 800 гостей. У буденний час про існування «брими» нагадують хіба що рекламні табло та світло на платформах, яке бачать пасажири в переході між станціями. Для киян ця споруда стала символом недобудов і невиконаних обіцянок: «Львівську браму» у соцмережах уже прозвали «привидом» метро. Критики також звертають увагу на застарілий вигляд затвердженого проєкту наземного вестибюля та вимагають нового архітектурного конкурсу. У будь-якому разі, «Львівська брама» нині висить над перевантаженою Львівською площею як архітектурний та транспортний «привид», готовий ожити лише за умов повномасштабної перебудови всієї площі і значного фінансування.
