Вулиця Хрещатик – це серце Києва, його головна артерія, що поєднує історію, культуру та сучасний ритм мегаполісу. Сьогодні ця вулиця асоціюється з урочистими подіями, святковими заходами та динамічним міським життям. Проте колись на її місці була лише глибока долина, оточена лісами. Як Хрещатик перетворився з безлюдного яру на головну вулицю української столиці? У цій статті KyivPage досліджує історію головної вулиці Києва – від стародавніх поселень до сучасного мегаполісу.
Вулиця Хрещатик – що було раніше

Багато хто вважає, що назва «Хрещатик» пов’язана з хрещенням Русі, але це лише поширений міф.
За часів князя Володимира Київ складався з трьох основних поселень: Старого міста, Подолу та селища Берестове. Там, де сьогодні розташований Майдан Незалежності, колись знаходилося озеро, з якого витікав струмок. Вся навколишня місцевість була вкрита густим лісом, що слугував місцем для полювання місцевих жителів. Цю територію називали Перевісище.
Цікаво, що на Хрещатику за всю його історію не збудували жодної церкви. Тому припущення про його зв’язок із хрещенням Русі не має жодного історичного підтвердження.
Перша згадка про Хрещатик

Роком виникнення Хрещатика вважають 1797-й. Саме тоді з міста Дубно до Києва перенесли контрактовий ярмарок, і його вперше провели на території сучасного Хрещатика. На той час ця місцевість була незабудованою, що робило її ідеальною для таких заходів, адже тут сходилися три головні частини міста: Старий Київ, Поділ і Печерськ.


Згодом ярмарки перенесли ближче до Бессарабки, а Хрещатик почав забудовуватися. Першим значним об’єктом став двоповерховий палац Онуфрія Головинського, побудований у стилі класицизму в тому ж 1797 році. Нині на його місці розташована будівля Держкомітету телебачення і радіомовлення.


Активний розвиток вулиці розпочався у 1830-х, коли затвердили новий план Києва, що стимулював розбудову Хрещатої долини. У 1837 році за проєктом архітектора Андрія Меленського звели перший міський театр – важливий культурний центр того часу. Того ж року було розроблено план подальшої забудови, що сприяло швидкому перетворенню Хрещатика на головну престижну вулицю Києва.
Розвиток Хрещатика в ХІХ – на початку ХХ століття

У 1876 році на Хрещатицькій площі було відкрито нову будівлю міської думи, що викликало невдоволення мешканців Подолу, адже до цього вона знаходилась на Контрактовій площі. Це стало важливим етапом у розвитку Хрещатика. Хоча офіційно вулиця отримала свою назву в 1869 році, після відкриття думи вона стала популярною серед киян.

На Хрещатику почали з’являтися престижні готелі, такі як “Національ”, а також магазини, банки, біржі та контори. Вулиця стала осередком новітніх технологій: були розвинута система водопостачання та освітлення, створена перша державна телефонна станція, а у 1892 році тут запустили перший електричний трамвай, що з’єднав Хрещатик з Подолом. У 1912 році на вулиці з’явився перший київський хмарочос – Дім Гінзбурга.

До початку ХХ століття Хрещатик став однією з найважливіших та найпопулярніших вулиць Києва, на якій розташовувалися адміністративні установи, найкращі готелі та ресторани, магазини та культурні заклади. Цей період став важливим для архітектурного і інфраструктурного розвитку вулиці, який визначив її сучасний вигляд.
Руйнування Хрещатика під час Другої світової війни


24 вересня 1941 року на Хрещатику прогримів потужний вибух, коли був підірваний магазин «Дитячий світ». Це сигналізувало киянам, що місто заміновано. Більшість будівель на головній вулиці столиці були оснащені мінами, закладеними чекістами, і вибухи пролунали майже одночасно. Серія детонацій тривала до 28 вересня 1941 року, коли внаслідок руйнівних вибухів більшість будівель Хрещатика були знищені. Ті, що залишилися стояти, охоплювалися масштабними пожежами, з якими не могла впоратися німецька влада. Жертви цього страшного часу так і не були точно підраховані, але реальні масштаби трагедії стали відомі тільки згодом.

Ще одним жахливим етапом стало захоплення Києва, що принесло з собою спустошення не лише вулиць, а й культурної спадщини міста, яка потребувала відновлення вже після війни.
Відбудова Хрещатика

Процес відновлення Хрещатика почався одразу після звільнення Києва в 1943 році. Мешканці столиці активно долучалися до розчищення завалів, щоб відновити хоча б частину зруйнованого міста. Попри те, що було оголошено конкурс на проєкт відновлення вулиці, жоден з проектів-переможців так і не був реалізований. У 1948 році радянська влада призначила архітектора Олександра Власова відповідальним за відновлення, але його роботу в Києві не вдалося реалізувати, оскільки його вже через рік перевели до Москви. Натомість фактичним керівником став архітектор Анатолій Добровольський. Відбудова тривала понад десять років і завершилася лише в 1955 році.

Вже в 1978 році на Хрещатику розпочалася нова реконструкція, що мала зробити вулицю ще більш сучасною та функціональною. В цей час з’являються нові знакові будівлі, які змінили вигляд головної вулиці Києва. Однією з найбільших змін стало будівництво готелю «Хрещатик», Українського дому та Будинку профспілок України, що стали невід’ємною частиною архітектурного обличчя вулиці.


У 2001 році відбулася ще одна реконструкція, під час якої Майдан Незалежності перетворився на важливу культурну та політичну частину Києва. У 2014 році саме на Майдані та Хрещатику розгорнулися події Революції Гідності, які стали визначними у новітній історії України.