Уявити Київ без каштанів майже неможливо. Вони вплелися в образ міста настільки міцно, що стали його поетичним і водночас матеріальним символом. Біло-рожеві свічки квітів, розквітлі весною на вулицях, парках та подвір’ях, нагадують про особливий ритм життя столиці. Восени блискучі коричневі плоди наповнюють дитячі кишені та стають сировиною для кумедних іграшок і короткочасних “битв”. Тож не дивно, що саме каштан отримав власну бронзову мініскульптуру в рамках мистецького проєкту «Шукай!», який відкриває для киян та туристів нові шари міської пам’яті.
Мініскульптуру «Київський каштан» встановлено біля входу до Київської міської державної адміністрації на Хрещатику, 36. Вона є частиною туристичного маршруту, що поєднує десятки бронзових історій, розташованих у найрізноманітніших куточках столиці. Її авторка, Юлія Бевзенко, створила проєкт як інтерактивний спосіб пізнавати місто — кожна скульптура має QR-код, який веде до розповіді про символ, людину чи подію, увічнену у металі.
Коли саме каштани з’явилися в Києві, достеменно сказати складно. Одні дослідники вважають, що вони потрапили сюди ще за часів митрополита Петра Могили у XVII столітті. Народний переказ розповідає, що саме він посадив величезний каштан біля Свято-Троїцького монастиря у Китаєві. Кажуть, цьому дереву понад 350 років, і воно стало свідком багатьох епох та змін у житті столиці.
Інша легенда стосується бульвару Тараса Шевченка. Первісно його обсадили саме каштанами — дерева мали створити ошатний зелений коридор для приїзду імператора Миколи І. Проте цареві вони не сподобалися: мовляв, занадто вільні, з гілками, що ростуть у всі боки. Було наказано замінити їх на пірамідальні тополі, що мали стояти «як солдати». Але кияни не дали загинути деревам — вони розсадили викопані каштани по подвір’ях і садибах. Так символічно каштани пустили коріння у серці міста й залишилися назавжди.
У ХХ столітті каштан закріпився як офіційний символ Києва. Його суцвіття прикрашало герб міста за радянських часів, а сьогодні гілочка каштану з листком і досі зображена на знаменитому «Київському торті». Квітучий каштан став мотивом у піснях, картинах і спогадах про місто, яке вміє поєднувати величне і буденне.
У мініскульптурі проєкту «Шукай!» каштан постає не просто декоративним образом, а об’єктом, що зберігає цілий пласт міських легенд. Це маленька, але промовиста бронзова деталь, яка органічно вписана у простір біля будівлі КМДА. Її сенс — нагадати мешканцям і гостям столиці: перед ними не просто дерево, а жива історія, що об’єднує покоління.
Відвідувачі мають можливість доторкнутися до скульптури й прочитати короткий напис: «Потреш мене – і весна буде теплою». Ця інтерактивна іронія робить символ ще ближчим, перетворюючи його на частину міських ритуалів. Як і всі роботи в рамках проєкту, каштан поєднує мистецьку форму та просвітницьку функцію — бронзовий слід, який змушує зупинитися, замислитися і відчути Київ глибше.
Скульптура каштана втілює одразу кілька рівнів значення. По-перше, це символ локальної ідентичності, який легко впізнають кияни й асоціюють із рідним містом. По-друге, це інструмент культурного туризму, адже завдяки маршруту «Шукай!» навіть випадкові перехожі можуть дізнатися про невідомі факти й легенди. По-третє, це нагадування про зв’язок людини з природою та історією: бронзовий каштан ніби відтворює вічність міського дерева, яке зростає незалежно від режимів і мод.
Проєкт «Шукай!» показує, що історія столиці складається не лише з монументальних пам’ятників чи величних архітектурних ансамблів, а й з маленьких деталей, які формують душу міста. Київський каштан у бронзі — це не лише символ, але й місток між минулим і сучасністю, між легендами та реальністю, між офіційними гербами та дитячими іграми.