У сучасному Києві, серед численних мініскульптур проєкту «Шукай!», є одна, яка вирізняється особливим змістом. Вона не лише про історію міста, а й про те, як українські науковці заклали фундамент цифрової епохи. Йдеться про «Київський комп’ютер» — бронзову мініскульптуру, що вшановує перший у континентальній Європі комп’ютер, створений у Феофанії під керівництвом академіка Сергія Лєбєдєва.
У 30-х роках ХХ століття Лєбєдєв почав замислюватися над тим, як автоматизувати складні обчислення, але втілити ідею вдалося лише після Другої світової війни. У 1948 році в колишньому монастирі в Феофанії було відкрито лабораторію, де розпочалася робота над МЕОМ — Малою Обчислювальною Електронною Машиною. «Малою» вона була лише за назвою: машина займала кілька кімнат на двох поверхах, мала власні джерела живлення в підвалах, а її операторський пульт виглядав як масивний стіл.
У проектуванні та складанні МЕОМ брали участь десятки людей — інженери, техніки, монтажники. В умовах суворої секретності за рекордні три роки машину було зібрано й запущено. Її можливості для кінця 40-х були вражаючими: 3 тисячі операцій за хвилину, понад 6 тисяч електронних ламп із загальною потужністю 25 кВт. Дані вводилися через перфокарти або спеціальний комутатор, а результати фіксувалися фотозаписом чи друком.
Сьогодні ми звикли до смартфонів, що перевершують такі показники у мільйони разів. Але уявімо, яким проривом це було для післявоєнної науки. Протягом майже п’яти років МЕОМ працювала цілодобово, допомагаючи у стратегічних сферах: дослідженні термоядерних процесів, космічних польотів, розвитку ракетної техніки, надзвукової авіації та механіки. Комп’ютер також застосовувався для статистичного контролю якості виробництва — галузі, що формувала новий рівень промисловості.
Важливість цього винаходу важко переоцінити: саме він став першим кроком до перетворення Києва на один із наукових центрів у сфері кібернетики. Вже у 1950-х у місті почала активно розвиватися школа кібернетичних досліджень, яка згодом здобула світове визнання. Таким чином, МЕОМ не лише полегшила складні розрахунки, а й визначила майбутнє цілої галузі.
Скульптура «Київський комп’ютер», створена Дарією Вовк, — це вшанування тих вчених, які працювали в умовах секретності й обмежених ресурсів, але змогли створити диво техніки. Вона нагадує про те, що історія Києва — це не тільки давні храми чи кам’яні ворота, а й технічні здобутки, які вплинули на світ.
Сьогодні ця бронзова мініскульптура вплітається у тканину міста, зберігаючи пам’ять про тих, хто мріяв і втілював мрію у реальність. «Київський комп’ютер» — символ того, що столиця України завжди була і залишається місцем, де народжуються ідеї, здатні змінювати майбутнє.