Серед численних архітектурних перлин Києва важко оминути увагою одну з найекстравагантніших споруд — будівлю УкрІНТЕІ, яку в народі давно охрестили «літаючою тарілкою». Розташована поблизу Либіді, ця споруда втілює архітектурні пошуки епохи модернізму та залишається одним із найбільш упізнаваних прикладів радянського експериментального будівництва. Її форма — округлий об’єм, що завис над землею, — буквально випередила свій час, що робить її схожою не лише на інопланетний об’єкт, а й на культурний артефакт, що зберігає в собі сміливість інженерної думки й амбіції епохи.
Автором проєкту став Флоріан Юр’єв — багатогранна особистість, яка поєднувала у собі архітектора, музиканта, художника та науковця. Його задум включав створення простору, де б поєднувались світло, музика та колір у синестетичному переживанні. Найбільш яскравим втіленням цієї ідеї став конференц-зал на 450 місць, розташований під самою «тарілкою». Завдяки унікальній конструкції — підвісній стелі у формі ввігнутого купола — зал забезпечував бездоганну акустику, що дозволяла слухачам чути чисте звучання інструментів і голосів без додаткових електронних підсилювачів.
Будівля споруджувалась у 1970-х роках за передовими на той час технологіями: легкий каркас, навісний фасад, склопакети, алюмінієві вікна, вільне планування приміщень. Це було не лише естетичне, а й інженерне рішення, зумовлене складними геологічними умовами — споруду не можна було ставити на палі через нестійкі ґрунти річки Либідь. Сьогодні в «тарілці» розміщені Український інститут науково-технічної експертизи та інформації (УкрІНТЕІ) та Державна науково-технічна бібліотека України — установа, що зберігає дисертації, патенти, стандарти, книги з 1890-х років, і навіть перші у Києві ксерокси.
Проте архітектурна слава не вберегла споруду від занепаду. Через відсутність належного фінансування, системного обслуговування й чіткого бачення її майбутнього, будівля поступово руйнується — зовні та зсередини. У 2015 році з’явився план забудови навколишньої території ТРЦ Ocean Mall, а у 2024-му частину будівлі офіційно передали під забудову, зобов’язавши інвестора провести реставрацію без зміни головного фасаду. Водночас у 2020 році «тарілку» внесли до реєстру пам’яток архітектури, що, здавалося, мало б гарантувати її збереження. Проте активісти та фахівці фіксують фактичне поглинання споруди новобудовою — креслень не показують, демонтаж крісел залу вже відбувся, а роботи проводяться без прозорої документації.
Петиція за збереження «Літаючої тарілки», яку підтримав Віталій Кличко у січні 2025 року, зібрала понад 6000 голосів. Міський голова повідомив про приписи щодо зупинки робіт, але сумніви залишаються. Сам архітектор Юр’єв до останніх днів життя вимагав прозорого реставраційного процесу, однак забудовник, попри обіцянки, досі не надав узгоджений проєкт. Активісти руху #savekyivmodernism проводять кінопокази, дискусії та акції протесту, наголошуючи: замаскована під реставрацію перебудова нищить ідентичність однієї з найцінніших модерністських споруд Європи.
«Літаюча тарілка» — це не лише архітектурний шедевр, а й символ епохи, культурна пам’ять, яка потребує не реконструкції під комерційний об’єкт, а дбайливого збереження та усвідомлення її історичної ваги для Києва і всієї України.
