Культурно-історичний проєкт «Шукай!», що відкриває для мешканців та гостей столиці маловідомі сторінки її історії, відзначив ювілей — у Києві з’явилася 50-та бронзова мініскульптура. Цього разу вона присвячена людям-опорам — енергетикам, які подарували місту світло й дали поштовх для його модернізації.
Кінець XIX століття став переломним для Києва. У 1890 році запрацювала перша міська електростанція. Це була подія, яка докорінно змінила ритм і вигляд міста. Саме тоді провінційний Київ зробив рішучий крок у бік Європи, перетворившись на сучасний центр культури та науки. Завдяки електриці Міський театр, нинішня Національна опера, засяяв у вечірньому світлі. Хрещатик отримав чотирнадцять електричних ліхтарів і став першою освітленою вулицею столиці. А Володимирська гірка, де встановили п’ять великих ліхтарів, перетворилася на улюблене місце вечірніх прогулянок киян.
Ці зміни були більше ніж зручністю. Вони символізували перехід Києва до нової епохи — індустріальної, динамічної, відкритої до технологій. Світло вулиць і театрів стало знаком прогресу, а ті, хто його забезпечив, — справжніми героями міста. Саме енергетикам, людям, що створили основу для розвитку сучасного Києва, і присвячена ювілейна скульптура.
Мініскульптуру встановлено у кварталі, з якого почалася ця трансформація. Хоча самої станції та старого театру вже немає, простір зберігає пам’ять про події понад столітньої давнини. Бронзова робота нагадує, що Київ — це місто, яке завжди вміло поєднувати традиції та інновації, старе й нове.
«Енергетики своєю працею заслужили називатися людьми-опорами. Я радий можливості подякувати ювілейною скульптурою саме їм», — зазначив меценат скульптури Олександр Сагура. Його слова підкреслюють головну ідею цього пам’ятного знака: подяку тим, хто працює часто непомітно, але без кого життя великого міста було б неможливим.
«Люди-опори» — це більше ніж символ минулого. Це нагадування про теперішнє: навіть сьогодні, у часи випробувань, енергетики залишаються тими, хто утримує місто на ногах. Завдяки їхній праці Київ продовжує жити, розвиватися й зберігати своє світло — у буквальному й переносному сенсі.
