У самому серці Києва, на Андріївському узвозі, сховалася маленька, але глибоко символічна бронзова скульптура — «Київське сухе варення». Це четвертий об’єкт мистецького проєкту «Шукай!», ініційованого Юлією Бевзенко. Завдяки цій ініціативі кияни та туристи можуть самостійно відкривати маловідомі сторінки міської історії через мініатюрні арт-об’єкти, що містять QR-коди з розповідями про минуле столиці.
«Київське сухе варення» — не просто декоративна інсталяція. Це матеріалізований символ давньої кулінарної традиції, що зародилася ще в XIV столітті. Перша документальна згадка про солодощі, подібні до варення, датується 1386 роком — саме тоді київські ласощі були представлені при дворі великого князя Ягайла. У наступні століття технологія приготування вдосконалювалася: шматочки фруктів багаторазово варили в цукровому сиропі й підсушували — так народився київський аналог цукатів.
Згідно з легендою, що передається з покоління в покоління, у XVIII столітті французький кондитер на ім’я Баль’ї, який затримався в Києві через травму під час візиту імператриці Катерини ІІ, подякував своїм київським господарям — родині Балабух — унікальним рецептом фруктового варення. Цей міф перетворився на основу родинного бренду, який згодом отримав промислові масштаби.
Найбільшого розквіту справа досягла у XIX столітті завдяки Миколі Балабусі, який у 1834 році організував велике виробництво на Подолі. Його «Київське сухе варення» прикрашало стіл самого російського імператора. Проте, у вирі революційних подій початку ХХ століття, родина емігрувала, а разом із нею було втрачено й оригінальний рецепт.
Новий етап цієї історії розпочався вже у XXI столітті. У 2014 році київські кондитери відновили технологію старовинного десерту, адаптувавши її до сучасних смаків. Тепер у столиці знову виготовляють «сухе варення», і не тільки з фруктів, а й з овочів, продовжуючи славетну гастрономічну традицію Києва.
Бронзова мініатюра, створена скульптором Марком Галенком, знаходиться біля закладу «Druzi cafe» на Андріївському узвозі, 2Д. Цей об’єкт уособлює не лише солодкий фрагмент київської історії, а й загальну ідею проєкту «Шукай!» — перетворення міста на відкритий музей під відкритим небом, де кожен куточок приховує оповідь.
