Серед архітектурних перлин столиці України особливе місце займає Володимирський ринок — не лише осередок жвавого торгівельного життя, а й яскравий зразок модерністської архітектури другої половини XX століття. Його історія починається ще у XIX столітті: 1 грудня 1888 року на місці теперішнього Палацу «Україна» відкрився базар поруч із Володимирською церквою, на честь якої і був названий ринок. Проте радянська влада зруйнувала храм у 1936 році, а сам ринок переїхав у нову будівлю лише у 1968 році.
Проєкт нової критої споруди розробив архітектор Григорій Ратушинський спільно з інженером Леонідом Дмитрієвим. Ринок, розташований на тодішній вулиці Горького, 115 (нині — Антоновича), вразив не лише масштабами (торгова площа — понад 3000 м²), а й конструктивним рішенням. В основі споруди — збірна залізобетонна вантова оболонка з трикутним дахом, який спускається до центру. Метал і скло, з яких виконано фасад, не лише відповідали духу технічного прогресу 60-х, а й створювали відчуття відкритості, легкості й простору.
Архітектурна логіка ринку передбачала три основні зони: криту частину з 486 торговими місцями, велику територію для ярмарків та відкриту площу для торгівлі сільськогосподарськими продуктами. Цей просторовий поділ забезпечував зручність для різних видів торгівлі, а підземна частина з холодильними камерами, складами та ліфтами демонструвала високий рівень функціональної організації. Поруч із ринком розташована каплиця на честь Єфросинії Полоцької — спокійний духовний контрапункт до щоденної метушні торгівлі.
У 60–80-х роках Володимирський ринок став зразком упорядкованої торгівлі. Тут працювали магазини рибопродуктів, гастрономії, консервів, меду, а також численні прилавки для фермерської продукції. Вражає рівень продуманості: кожен ряд мав назву та підсвітку, а продавці отримували торговий інвентар та підтримку касирів-контролерів. Саме тут часто можна було купити найкраще сало в Києві — дешевше, ніж на Бессарабці.
Архітектурно Володимирський ринок має свого «брата-близнюка» — Центральний ринок у Маріуполі, споруджений за схожим проєктом. Це ще раз підкреслює його значення як експериментального зразка модерністського громадського простору. Водночас ринок залишився живим — і досі щодня приймає продавців і покупців, зберігаючи у собі відлуння багатьох епох.
