У 2025 році повітряна війна проти Києва набула нових форм. Якщо на ранньому етапі повномасштабного вторгнення загроза була переважно фронтовою та артилерійською, то сьогодні місто постійно стикається зі складною, багаторівневою атакувальною тактикою з боку Росії. Це не просто терор, а цілеспрямована кампанія з руйнування промислового, енергетичного та оборонного потенціалу столиці, що водночас створює надзвичайну небезпеку для цивільного населення.
Найпоширенішими засобами атаки стали дрони-камікадзе «Shahed», крилаті ракети («Калібр», Х-101) та балістичні ракети (зокрема «Кинджал» і північнокорейські KN-23). Ворог застосовує їх у комбінованих хвилях: спершу дрони перевантажують ППО, далі – крилаті ракети вражають обрані цілі, після чого балістика прориває оборону для максимального ураження. Це свідчить про те, що атаки носять чітко координований і технологічний характер. Ударів зазнають передусім об’єкти критичної інфраструктури, а також райони з високою концентрацією оборонних підприємств і промисловості.
Шевченківський, Святошинський та Солом’янський райони є найбільш постраждалими. Саме тут розташовані заводи «Артем», «Антонов», «Київприлад», «Меридіан» і «Більшовик». Ці промислові гіганти, вбудовані у житлову тканину міста, стали постійними мішенями. Повітряні атаки спричиняють не тільки прямі влучання в цілі, а й численні пошкодження житлових будинків уламками перехоплених снарядів. Лук’янівка, Татарка, Сирець — ці райони регулярно фіксують удари та руйнування, іноді повторно в одних і тих самих будинках.
У березні 2022 року Київ пережив наймасштабніші артилерійські обстріли з початку вторгнення, а травень 2023 року ознаменувався найбільш інтенсивним застосуванням ракетного озброєння. Саме в цей період почалося масове використання «Шахедів». Поступово Росія вдосконалювала їхню конструкцію та тактику застосування. А з останнього кварталу 2024 року обстріли стали більш регулярними, і місто фактично опинилося в постійній зоні ризику.

Для кращого розуміння рівня загрози аналітики сформували «Індекс небезпеки районів Києва» — композитний показник, що враховує інтенсивність ударів, концентрацію стратегічних цілей та густоту населення. Найвищий рівень мають райони, де ці фактори поєднуються. Наприклад, Солом’янський район, окрім важливої інфраструктури, має один із найвищих рівнів заселення, що підвищує ризик масових жертв навіть за падіння уламків.
Святошинський район, окрім наявності заводу «Антонов», страждає від комбінованих атак, що поєднують «Shahed» і ракети. Ті самі дрони дедалі частіше скеровуються не лише на заводи, а й на офісні центри та складські приміщення, які противник помилково вважає об’єктами військового значення.
Голосіївський, Подільський і Дарницький райони перебувають у «помаранчевій зоні» ризику. Їхній профіль різноманітний — від енергетичних вузлів до густонаселених масивів і логістичних центрів. Дарницький район особливо вразливий через щільну житлову забудову (Позняки, Осокорки), де будь-яке падіння уламків може мати катастрофічні наслідки.
«Жовта зона» — Печерський, Дніпровський і Оболонський райони — характеризується нижчим рівнем загроз. Проте навіть тут трапляються випадки падіння уламків. Наприклад, на Печерську, попри найпотужніше прикриття ППО в країні, зафіксовані епізоди пошкодження житлових об’єктів. У Дніпровському районі під час одного з прильотів було пошкоджено тунель метро. Ці випадки підтверджують: навіть у зонах меншого ризику безпечних місць не існує.
Найнижчий рівень небезпеки — у Деснянському районі. Відсутність великих промислових об’єктів і логістичних вузлів пояснює, чому «безпечна Троєщина» досі залишається відносно вцілілою. Проте навіть тут трапляються поодинокі падіння уламків.

Аналіз тактики ворога демонструє: ціллю є не лише безпосереднє ураження підприємств, а й психологічний тиск на цивільне населення. Атаки на житлові будинки, як-от обвалення цілих під’їздів після прильотів, — це свідомі терористичні акти, спрямовані на створення атмосфери постійного страху.
Станом на середину 2025 року ситуація в Києві залишається напруженою. Місто перетворено на мішень у великій грі економічного та морального виснаження. Російська тактика еволюціонувала: ворог шукає слабкі місця в обороні, перенаправляє удари, використовує дрони та ракети в різних комбінаціях.
Попри це, головний урок, який варто засвоїти киянам — жоден район не є по-справжньому безпечним. Найнадійнішим засобом самозахисту залишаються пильність, дотримання правил безпеки та негайне реагування на повітряну тривогу.
| Район | Індекс небезпеки | Основні загрози | Категорія ризику |
|---|---|---|---|
| Шевченківський | 90 | Оборонні заводи, щільна забудова, часті падіння уламків | Червона зона |
| Солом’янський | 81 | Аеропорт, енергоінфраструктура, густе населення | Червона зона |
| Святошинський | 68 | Авіазавод, промзони, активна ППО | Червона зона |
| Голосіївський | 58 | ТЕЦ-5, НДІ, житлова забудова | Помаранчева зона |
| Подільський | 54 | Склади, промзони, житлові масиви | Помаранчева зона |
| Дарницький | 46 | Логістичні хаби, залізниця, густе населення | Помаранчева зона |
| Печерський | 44 | Урядовий квартал, мала щільність населення | Жовта зона |
| Дніпровський | 38 | Переважно житлова забудова, уламки | Жовта зона |
| Оболонський | 34 | Мало стратегічних цілей, уламки | Жовта зона |
| Деснянський | 18 | Відсутність ключових об’єктів, транзитна зона | Зелена зона |