Фотій Красицький: художник, що зберіг український дух попри війни та зради

    Поділитися

    Життєпис Фотія Красицького — це історія незламного митця, чия біографія тісно переплетена з долею української культури та самої держави. Він народився 1873 року в селі Зелена Діброва на Київщині й походив із родини Тараса Шевченка. Його талант до малювання проявився ще в дитинстві, а завдяки допомозі Миколи Лисенка та навчанню в Київській рисувальній школі Мурашка, а згодом у Петербурзі у майстерні Іллі Рєпіна, Красицький сформувався як один із провідних українських художників початку XX століття. Його ранні твори, зокрема “Гість із Запоріжжя”, відразу вивели його на рівень національного класика.

    Після повернення в Україну він активно долучається до культурного життя Києва. Працює з Лесею Українкою, створює портрети Івана Франка, Старицького, Лисенка, а його літографія Тараса Шевченка 1906 року стає масово поширеним зображенням Кобзаря, доступним простому народу. На Андріївському узвозі, а згодом у будинку на Пріорці, який став справжнім осередком української інтелігенції, він виховував п’ятьох дітей і продовжував творити. У 1906 році долучився до видання гумористично-сатиричного журналу “Шершень”, який гостро критикував і царську владу, і українську млявість — і за це зазнав переслідувань.

    Радянська доба змусила митця жити подвійним життям: щоб прогодувати родину, він створював портрети Леніна й оформлював революційні заходи, але водночас працював над серією картин, присвячених Шевченкові. У 1930-х роках його родина зазнала ударів репресій: двох зятів розстріляли, дочок — заслали, самого Красицького звільнили з інституту, і він пережив інсульт. Навіть під час нацистської окупації він залишився в Києві й завершив портрет Симона Петлюри, відмовившись малювати Гітлера, за що був виселений і ледь не заарештований. Його останні роки були позначені хворобами, втратою дому та переслідуваннями, але він залишився вірним собі.

    Помер Фотій Красицький 2 червня 1944 року, залишивши спадщину, яка нині зберігається в музеях Києва, Львова, Канева. Його твори — не лише художні образи, а візуальний літопис українського духу в добу найбільших випробувань.

    Схожі публікації

    Кінотеатр «Кадр» на Пріорці: маленька архітектурна пам’ять великого міста

    Кінотеатр «Кадр» на Вишгородській — один із тих київських...

    Без Обмежень на терасі Gulliver: акустичний вечір над Києвом

    Гурт «Без Обмежень» готує для Києва особливий концерт, який...

    Місто в парку: київська легенда про фразу Шарля де Голля

    Київ має багато легенд, які не завжди потребують привидів,...

    Dita Galas: київська художниця, яка поєднала монументальний живопис, науку й пам’ять міста

    Марія Андріївна Лубинська, відома в мистецькому середовищі як Dita...

    Костюм як доказ епохи: у Києві розкажуть, як досліджують і відтворюють українське вбрання XVI–XVIII століть

    У Київському Будинку вчених відбудеться лекція «Дослідження та візуалізація...

    Смак у старих стінах: київські ресторани, де кухня зустрічається з історією міста

    Київська гастрономічна сцена давно вийшла за межі простої формули...