Нонна Копержинська – одна з найяскравіших представниць української театральної сцени, акторка, чиє життя та творчий шлях нерозривно пов’язані з Києвом. Її ім’я давно стало синонімом витонченості та майстерності, адже вона присвятила більш ніж півстоліття сцені Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Її унікальний талант, глибокий драматизм та природна гра зробили її улюбленицею глядачів та однією з найшанованіших акторок свого часу.
Народилася Нонна Копержинська 1 травня 1920 року в Києві. Театральна атмосфера столиці України змалечку захоплювала її, надихаючи на творчий шлях. Вона навчалася у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого, де її викладачами були корифеї сцени — серед них Амвросій Бучма, що справив значний вплив на формування її акторської майстерності. Ще студенткою Копержинська виявила неабиякі здібності: глибину емоцій та невимушеність у втіленні різних жіночих образів.
З 1946 року Нонна Копержинська працювала в Національному театрі імені Івана Франка. Саме тут вона розкрила свій талант у повній мірі, ставши однією з провідних акторок театру. Серед її найвідоміших ролей – Наталка у «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, Мотря у «Назарі Стодолі» Тараса Шевченка, та Марія у «Марії Тюдор» Віктора Гюго. Вона завжди уміла знайти баланс між класичним репертуаром і сучасними постановками, а її гра вирізнялася особливою чуттєвістю та бездоганною технікою.
Копержинська не лише відзначалася сценічною майстерністю, а й умінням працювати в різних жанрах — від драми до комедії. Її акторська палітра була багатою: вона могла зіграти як трагічну героїню, так і легковажну комічну роль. Глядачі обожнювали її за неймовірну правдивість та переконливість образів. Водночас Копержинська мала надзвичайний хист до створення психологічно глибоких портретів, що відзначалися внутрішньою силою й емоційною насиченістю.
У повоєнні роки, коли Київ відновлювався після руйнувань, Нонна Копержинська брала активну участь у культурному житті міста. Вона виступала перед військовими, брала участь у благодійних виставах і робила все можливе, аби театр знову став важливою складовою духовного відродження України. Її робота мала велике значення для розвитку театрального мистецтва у столиці, а її ім’я стало символом незламності та натхнення.
Не менш значущою сторінкою у творчому доробку Копержинської стали кінороботи. Вона знялася у кількох кінострічках, серед яких особливо популярною стала роль у фільмі «За двома зайцями» (1961), де вона створила яскравий комедійний образ Проні Прокопівни. Її гра принесла їй ще більшу популярність, а репліки героїні стали крилатими фразами. Цей фільм і досі вважається класикою українського кінематографа.
Особисте життя Нонни Копержинської тісно перепліталося з мистецтвом. Вона була одружена з видатним актором та режисером Олександром Корнійчуком, разом із яким створила чимало неперевершених постановок. Ця творча родина стала осередком культури та театральної традиції, збагачуючи мистецький ландшафт Києва та України загалом.
Упродовж усього життя Нонна Копержинська залишалася вірною Києву. Її ім’я нерозривно пов’язане з театром імені Івана Франка, сценою, яку вона вважала своїм другим домом. Її внесок у розвиток українського театру неодноразово відзначався державними нагородами: вона стала Народною артисткою Української РСР (1960), лауреаткою Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка, кавалеркою орденів та численних почесних відзнак.
Особливо важливо підкреслити, що для Нонни Копержинської Київ був не лише місцем роботи, а й джерелом натхнення. Вона вважала Київ містом, яке заряджає енергією та дає нові сили для творчості. Її любили й шанували не лише як акторку, а й як людину з великим серцем, завжди готову допомогти колегам і підтримати молодь. Вона багато працювала з молодими акторами, ділилася з ними секретами професії та прищеплювала їм любов до сцени.
Померла Нонна Копержинська 10 червня 1999 року у Києві, залишивши по собі величезний мистецький спадок. Її творчість і нині залишається взірцем для багатьох поколінь акторів, а її ролі продовжують жити у серцях глядачів. Її образ став частиною культурної спадщини України, а пам’ять про неї назавжди залишиться з нами.
Нонна Копержинська — не просто акторка, а справжній символ українського театру. Її життя — це приклад відданості мистецтву, любові до сцени та глибокої поваги до глядача. Її ім’я належить до тих, хто збудував підмурівок сучасної української культури, а її мистецький шлях назавжди залишиться окрасою не лише київської, а й загальноукраїнської сцени.
