Від Києва до Карнегі-холу: музичний всесвіт Володимира Горовиця

    Поділитися

    Народжений у Києві 1903 року, Володимир Горовиць став символом світового піанізму, водночас залишаючись фігурою глибоко пов’язаною з українським корінням. Він вийшов із київського культурного середовища, що на початку ХХ століття формувалося на перетині європейських і місцевих музичних традицій. Саме тут, у родині інженера Самуїла Горовиця й піаністки Софії Бодик, майбутній віртуоз почав свій шлях — шлях, який перетворив його на «останнього великого романтика» і «короля королів піаністів». Київське музичне училище (тепер інститут Глієра) і київська консерваторія стали тими кузнями, де формувалася його техніка, музичний смак і виконавська індивідуальність.

    Горовиць навчався у видатного педагога Фелікса Блуменфельда, здобув славу в Україні, Росії, а згодом — у Європі. Але справжній злет відбувся вже після еміграції до США у 1928 році. Там, подолавши особисті й професійні кризи, він став живою легендою, лауреатом 25 премій «Греммі», володарем вищої цивільної нагороди США — Медалі Свободи. Проте за цей успіх довелося заплатити ціною тривалої відсутності на батьківщині. Його стосунки із радянською владою були вкрай напруженими — після еміграції частина родини зазнала репресій, а сам Горовиць десятиліттями був відсутній у радянському культурному полі. Лише в 1986 році, після 61 року вимушеної розлуки, він повернувся з тріумфальними концертами до Москви й Ленінграда. До Києва він так і не приїхав — хоча саме тут усе починалося.

    Попри відсутність фізичної присутності, Горовиць залишив глибокий слід у пам’яті міста. Вулиця його імені, пам’ятна дошка на будинку по вулиці Михайла Коцюбинського, де він мешкав у дитинстві, і найголовніше — Міжнародний конкурс молодих піаністів у Києві, що носить його ім’я й започаткований 1995 року, — це знаки того, що місто не забуло свого генія. Горовиць став символом епохи, де музика виходила за межі національного й політичного, а особистість — за рамки обставин. Його творчість — це мікс романтичної експресії, технічної досконалості та внутрішньої свободи, яка завжди починалася з Києва, навіть якщо світ її відкривав уже за океаном.

    Схожі публікації

    Український костюм XVI–XVIII століть: як архіви, тканини й реконструкції повертають видимий образ минулого

    Лекція «Дослідження та візуалізація українського костюму XVI–XVIII ст.: джерела,...

    Михайло Ясинський: продюсер, який перетворив український шоу-бізнес на систему

    Михайло Ясинський — одна з ключових фігур українського шоу-бізнесу,...

    Bonco на Великій Житомирській: нова адреса київської випічки, кави й десертів

    Київська гастрономічна мапа поповнилася ще однією солодкою адресою: мережа...

    Ветеринарний інститут Георгія Хорхота: київський модернізм, який виглядає як наукова фантастика

    Будівля Ветеринарного інституту, відкрита у 1990 році, належить до...

    «Гастро Індустрія» в Києві: виставка для тих, хто створює сучасні ресторани, кав’ярні та фудбізнес

    У Києві відбудеться «Гастро Індустрія» — виставка сучасних технологій...

    Два Михаїли над Києвом: таємниця герба, що змінив лук на вогняний меч

    Київ має багато видимих символів: золоті бані, каштани, дніпровські...