Віталій Миколайович Борисюк — одна з тих постатей, чий творчий шлях невідривно пов’язаний із Києвом. Народжений у столиці, вихований у культурному середовищі цього багатогранного міста, він став помітним представником українського театру, кіно й телебачення. Народився 18 липня 1963 року в Києві, навчався у школі №88, а згодом вступив до Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Його наставником став видатний педагог Борис Ставицький, під керівництвом якого Борисюк отримав акторську школу, що визначила його подальшу професійну долю. Закінчивши інститут у 1988 році, він був запрошений до Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де й почав свою кар’єру театрального актора. Саме сцена цього театру стала для нього справжньою школою життя — з її драматургією, вимогливим глядачем, акторським ансамблем і професійною дисципліною. Протягом десятиліть він зіграв десятки ролей у класичних і сучасних п’єсах. Серед них — Антоніо у виставі «Сеньйор з вищого світу» та П’єтро в «Сублімації любові». Його акторська гра завжди поєднувала емоційну глибину, сценічну виразність і внутрішню інтелігентність.
Паралельно з театром Віталій Борисюк активно працював у кіно й на телебаченні. Його кінодебют припадає на 1980-ті роки, а вже в 1990-х він став одним із найвідоміших акторів українського і пострадянського кіно. Глядачі пам’ятають його за ролями у таких серіалах і фільмах, як «Роксолана», де він грав Алан-бея та Саті-пашу, «Тигролови», «Золоті хлопці», «Геній порожнього місця», «Лялька», «Повернення Мухтара», «Слід перевертня» та десятках інших. У кожній із цих робіт він вмів втілити психологічну глибину персонажа, зробити його впізнаваним, щирим або харизматичним. Особливо цікаво спостерігати, як Борисюк працює з ролями антагоністів — суворих, іронічних, харизматичних героїв, яким він надає об’ємності та людської гідності. Його персонажі — це завжди частинка великої історії, в яку глядач вірить. Його талант не обмежувався акторською майстерністю. У 2000-х він став ведучим популярного телешоу «Хочу заміж», яке виходило на одному з центральних телеканалів і було спрямоване на допомогу жінкам у пошуках другої половинки. Цей формат потребував вміння спілкуватися з аудиторією, тримати емоційний контакт і при цьому залишатися справжнім. Борисюк упорався із цим завданням блискуче, розширивши межі свого акторського амплуа.
Згодом він заснував власну продюсерську компанію та Творчий центр «Золотий тілець», що реалізовував різні театральні й культурні ініціативи. У продюсуванні він проявив себе як організатор, ініціатор, стратег, здатний бачити мистецький потенціал проєктів і доводити їх до реалізації. Це була не просто зміна ролі — це був природний розвиток його професійної особистості. У 2000-х роках Борисюка було нагороджено Міжнародним орденом Святого Станіслава IV ступеня, що стало визнанням його заслуг перед українською культурою та суспільством.
Його особисте життя — приклад поєднання творчості й родини. Він одружений із відомою українською актрисою Ольгою Сумською. Разом вони стали однією з найвідоміших мистецьких пар України. Їхній союз — не лише шлюб, але й творче партнерство. Вони з’являлися разом на сцені, у телешоу, брали участь у культурних заходах, демонструючи справжнє сімейне єднання, що ґрунтується на взаємній повазі та захопленні професією одне одного. У 2002 році в них народилася донька Ганна — нині молода акторка, яка продовжує мистецьку традицію своєї родини. Так постала нова генерація київської акторської династії.
Віталій Борисюк — людина, яка завжди залишалася вірною Києву. Навіть коли працював на зйомках в інших містах чи країнах, саме Київ залишався його опорою. Тут він живе, працює, творить, будує родину, знімає проєкти, виходить на сцену. Київ формував його як актора, надавав сенс його творчості, дарував теми, емоції, характери. В місті він черпає натхнення, і місто, своєю чергою, залишається вдячним — дарує глядача, сцену, нові ролі. Можна сказати, що Віталій Борисюк — це втілення київського актора: багатогранного, глибокого, щирого, дотепного, майстерного.
Його біографія — не лише перелік вистав і фільмів, це історія актора, що виріс у Києві, залишився йому вірним і через десятиліття продовжує нести своє мистецтво глядачам, живучи між сценою, камерою та вулицями рідного міста.