Столиця України давно привертає увагу кінематографістів своїми контрастами, багатою історією та неповторним характером. Київ може бути водночас сучасним мегаполісом із динамічним ритмом життя та спокійним містом із затишними вуличками, де панує тиша й відчувається дух минулого. Саме ця багатогранність робить його ідеальним місцем для зйомок фільмів, що розповідають різноманітні історії – від драм і романтичних комедій до гостросюжетних трилерів.
Від неочікуваної атмосфери Троєщини до споглядання унікальної архітектури балконів – ці фільми настільки різноманітні, що здається, їх ніколи б не об’єднали в одну добірку, якби не одна спільна риса – усі вони розповідають про Київ. Kyiv.Page пропонує добірку з 10 кінокартин, які дозволяють краще зрозуміти Київ: від класичних видів, знайомих усім, до прихованих куточків, які часто залишаються непоміченими.
Герой мого часу
Режисер: Тоня Ноябрьова
Дата випуску: 2018
Сюжет дебютної стрічки Ноябрьової досить простий і знайомий. Жорик приїжджає до Києва, оселяється на квартирі у тітки і працює на різних роботах, аби познайомитись з потрібними людьми та піднятися по соціальній сходах. В Америці його б назвали хаслером, в Україні ж він більше нагадує звичайного провінціала, який намагається вижити в бетонних джунглях столиці. Проте попри всі труднощі, на його шляху до омріяного успіху є одна перепона — його надмірно високий рівень справедливості, що часом заважає йому рухатися вперед.
Цей персонаж буде знайомий багатьом, кого виховували ліберальні батьки. Спочатку Жорику заважає сміття в його будинку, потім — сміття в музеї, яке насправді виявляється експонатом. Такими дрібними, але вельми виразними моментами фільм не досягає абсурдності чи фарсу, але дуже добре малює портрет української реальності очима провінціала, який намагається знайти своє місце в місті.
Приятель небіжчика
Режисер: В’ячеслав Криштофович
Дата випуску: 1997
Головний герой фільму переживає життєву кризу: дружина його залишила, а на дворі бурхливі 90-ті, коли навколо всі намагаються швидко збагатитися у вирі «дикого капіталізму». Анатолій, однак, не знаходить свого місця в новій реальності. Він почувається чужим у цьому світі, і під впливом цього наважується на відчайдушний крок – наймає кілера, щоб той позбавив його життя. Але саме цей необдуманий вибір запускає ланцюг дивних і несподіваних подій, які в результаті зводять Анатолія з двома абсолютно різними жінками.
«Приятель небіжчика» – екранізація однойменної повісті Андрія Куркова, створена в рамках україно-французької копродукції. Окрім сюжетних перипетій, цей фільм є ще й своєрідним освідченням у любові Києву. Режисер В’ячеслав Криштофович майстерно показує столицю з трьох різних ракурсів: це і сучасне місто з модними закладами, і Старий Київ, що поступово зникає під натиском часу, і спальні райони, які виростають прямо на очах. Київ тут – не лише тло, а повноцінний герой, що допомагає глибше відчути атмосферу епохи.
Стрімголов
Режисерка: Марина Степанська
Дата випуску: 2017
Антон — музикант-вундеркінд, який не зміг впоратися з високими очікуваннями, покладеними на нього. Після двох років навчання в Швейцарії та піврічного лікування алкогольної залежності в психоневрологічному диспансері під Києвом, він повертається додому. Його дідусь, людина суворих принципів, вирішує забрати хлопця до села, подалі від сучасних спокус великого міста, де можна буде знайти спокій та порядок.
Одного разу Антон зустрічає Катю — молоду жінку, яка теж шукає своє місце в житті. Вона має поїхати до Берліна зі своїм хлопцем Йоганном, німецьким фотожурналістом, з яким познайомилася під час подій на Майдані. Проте знайомство з Антоном змінює її плани, даючи новий імпульс її життю. Це знайомство стає важливим моментом, що впливає як на Катю, так і на Антона.
Зйомки фільму були заплановані спеціально на золоту осінь, адже цей період вважається найкращим для зйомок Києва з візуальної точки зору. У кадрах немає типових сірих багатоповерхівок — замість цього режисерка шукала локації, що зберегли справжній київський дух. Багато людей вважають, що Київ неможливо знімати через те, що місто сильно змінене євроремонтом, але є місця, які ще зберігають атмосферу старого Києва.
Цвях
Режисер: Філіп Сотниченко
Дата випуску: 2016
Валентина — юрист в одному з банків Ліхтенштейну, відповідальна за зв’язки зі Східною Європою. З дитинства вона добре володіє українською та російською мовами, адже до 13 років жила в Києві. У 1996 році, в період економічної кризи в Україні, Валентина разом з матір’ю та вітчимом емігрує до Швейцарії. Минуло двадцять років.
Режисер фільму згадує, що натхнення для створення стрічки він отримав після того, як знайшов стару касету, де зафіксовані моменти святкування дня народження відомого режисера Молодого театру Олександра Заболотного. На цій касеті записано, як його дружина, театрознавець Валентина Заболотна, накрила стіл, а гості ділилися спогадами про свою молодість. Це були люди, які ще були досить молодими, але вже згадували своє минуле. Стрічка намагається передати той дух часу через особисті історії, а актори в фільмі стали носіями тих самих спогадів, що були записані в сценарії.
Вхід через балкон
Режисер: Роман Блажан
Дата випуску: 2020
“Вхід через балкон” — це документальний фільм, який пропонує подорож крізь десятиліття і досліджує цікаве архітектурне явище — самобудовані балкони в Україні. Відсутність державного регулювання дозволяє людям самостійно будувати балкони, не залежно від стилю будівлі, що часто призводить до незвичайних архітектурних рішень. Іноді ці балкони стають більшими за саму квартиру.
У фільмі балкони стають метафорою для дослідження життя в пострадянській Україні, культурних змін та соціальних зв’язків між особистим і громадським простором. Це не лише дослідження архітектури, а й глибоке вивчення сучасної української культури та її зв’язку з історією. Директор фільму хоче показати, як архітектура може стати важливим шляхом для кращого розуміння культурних традицій і повсякденного життя в Україні.
Історія Зимового саду
Режисер: Семен Мозговий
Дата випуску: 2018
Павільйон “Зимовий сад” на території київської ВДНГ вже понад сорок років є домом для колекції екзотичних рослин, якими дбайливо займається Валентина Миколаївна. Вона — людина, яка за цей час стала душею павільйону, що відрізняється своєю чарівною атмосферою. Проте, наближається час її виходу на пенсію, і керівництво просить її залишити роботу. Валентина протестує, вважаючи, що без неї рослини загинуть, але, можливо, її сад уже живе за власними законами.
Режисер фільму поділився, що при зйомках помітив: як тільки Валентина залишила свою роботу, павільйон втратив магію. Без її присутності місце стало звичайною оранжереєю, і атмосферу, яка раніше панувала в саду, вже не можна було відновити.
Божественні
Режисер: Роман Бордун
Дата випуску: 2019
“Божественні” — це фільм, який показує людей, що населяють сучасні українські міста, такі як Київ, Одеса, Львів. Ці персонажі живуть у складному світі, де важко провести чітку межу між добром і злом, жорстокістю і милосердям. Це історія про людей, які є різними, інколи смішними або наївними, але водночас чесними і реальними.
Режисер наголошує, що назва фільму не вказує на те, що персонажі є “божественними” в класичному розумінні. Вони — звичайні люди з усіма своїми недоліками, але саме їхня природність та реальність роблять їх цікавими. Вони є частиною нашого повсякденного життя.
Колишні
Режисери: Олена Москальчук, Дмитро Бурко
Дата випуску: 2015
Фільм розповідає про книжковий ринок “Петрівка” в Києві та його продавців. Це місце, куди зносять старі книги, де люди торгують давно забутими виданнями, що стали частиною історії. Продавці на “Петрівці” — це люди старої загартованої школи, які досі вважають книгу чимось більше, ніж просто товаром.
Цей ринок є не тільки комерційним простором, але й своєрідним культурним центром для тих, хто шукає книжки не лише для читання, але й для збору історій, для відновлення зв’язку з минулим.
В радості, і тільки в радості
Режисерка: Марина Рощина
Дата випуску: 2018
Головна героїня — молода мама на ім’я Катя, яка закохується в хлопця, але не наважується сказати йому про свого сина. Чим швидше розвиваються її стосунки, тим важче їй відкритися. Катя стоїть перед вибором: чи зможе вона поєднати своє особисте життя та відповідальність за дитину?
Київ у фільмі поданий контрастно: Катя, безтурботна і весела в центрі міста, змінюється на самотню і мовчазну жінку, коли повертається додому, де на неї чекають повсякденні проблеми. Фільм не дає однозначного кінцівки, але саме ця невизначеність і є частиною життєвого процесу головної героїні.
Не все буде добре
Режисери: Адріан Пірву, Хелена Максьом
Дата випуску: 2020
Адріан народився в рік Чорнобильської катастрофи, і його мати завжди вважала, що його хвороба (глаукома і часткова сліпота) пов’язана з її
візитом до України, коли вона була вагітна на шостому місяці. Коли Адріану виповнюється майже тридцять років, він вирішує поїхати до України, щоб зняти фільм про людей, які постраждали від Чорнобиля, а також, можливо, знайти спосіб покращити своє ставлення до себе.
У Києві він знайомиться з Хеленою, жінкою, яка виросла в Україні і також пережила наслідки катастрофи. Після того, як вона змушена залишити свою роботу через серйозну хворобу, вони стають партнерами в проекті. Подорожуючи разом, вони знаходять людей, які досі живуть у зонах, постраждалих від Чорнобиля. Однак масштаби наслідків катастрофи вражають їх, і це змушує їх неодноразово переглядати свої плани.
Стоп-Земля
Режисерка: Катерина Горностай
Дата випуску: 2021
16-річна Маша навчається в 11-А класі київської школи. Щоб не почуватися ізольованою від однокласників, їй допомагають її друзі Яна та Сєня, з якими вона разом переживає шкільні труднощі. Однак головне випробування для Маші — це її закоханість в однокласника Сашу. Вона не може зрозуміти, чи взаємна її симпатія, але, зрештою, наважується запитати його про це.
Фільм, за словами режисерки, поєднує елементи ностальгії за шкільними роками з актуальними переживаннями сучасного підлітка. Сюжет адаптовано з життя 2000-х, але при цьому він зберігає зв’язок з теперішнім часом, відображаючи культурні зміни та ідеали, що властиві молодому поколінню.
Прощавай, Головін
Режисер: Мат’ю Ґрімар
Дата випуску: 2019
У фільмі головний герой Ян Головін переживає смерть свого батька, що стає для нього своєрідним поштовхом до нового життя за межами рідної країни. Однак, коли він збирається попрощатися з сестрою, Ян змушений зіткнутися з власним вибором — чому він завжди рухається вперед, не озираючись, і що він залишає позаду. Дія фільму розгортається на тлі багатоповерхівок Троєщини. У головних ролях — Олександр Рудинський та Дарія Плахтій.
У 2020 році стрічка здобула перемогу на Одеському міжнародному кінофестивалі в категорії “Найкращий короткометражний фільм”. Крім того, проект отримав нагороду на Берлінському міжнародному кінофестивалі в секції Generation 14plus.