У час, коли звичне життя втратило чіткі обриси, а внутрішня тиша змагається з гучними переживаннями, мистецтво стає простором зустрічі з собою. Моновистава «Можна я просто посиджу?», представлена Оленою Кравець, — це не просто театральна подія, а тонка, майже медитативна розмова про жіноче переродження, витримку і пошук внутрішнього світла. П’ять жіночих голосів, втілених однією актрисою, звучать як щоденники душ, які, попри війну, втрати й надриви, навчилися жити знову.
У постановці не йдеться безпосередньо про війну, але саме її присутність на задньому плані надає глибини кожному монологу. Криза стає каталізатором для глибинного перегляду життя, і кожна героїня змінює не лише хід подій, а й власну оптику: навчається бачити себе справжню, звільнену від кліше, очікувань і страхів. Хтось починає з нуля, хтось знаходить упевненість у визнанні віку, а хтось — у жіночності, яка більше не потребує підтвердження. Це мистецтво трансформації, де акт спокійного «посидіти» перетворюється на символ внутрішньої роботи.
Режисерка Олена Коляденко надала виставі потрібної камерності: сцена працює як простір довіри, де кожна фраза звучить щиро, а тиша — як частина діалогу. Глядачі не просто спостерігають — вони ніби запрошені до колективного сеансу душевної терапії. Олена Кравець демонструє не акторську техніку, а людську правду — через вразливість, гумор, мовчання і чесність. Її багатоголосся — не демонстрація перевтілень, а зшивання розірваних частин жіночого досвіду в єдине, цілюще полотно.
«Можна я просто посиджу?» — це вистава-пригода в глиб себе. Вона про силу, яка не кричить, а присутня. Про жіночу витримку, яка проростає там, де здавалося б, нічого вже не росте. Це запрошення поставити на паузу біг, сісти поруч — і почути. Себе.
📍 Де: Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, пл. Івана Франка, 3
🗓️ Коли: 16 червня (понеділок), 18:00