Серед тихих дворів вулиці Саксаганського ховається унікальна культурна пам’ятка — Музей Миколи Лисенка. Саме тут, на другому поверсі скромного будинку №95-б, упродовж майже двох десятиліть мешкав і працював видатний український композитор, засновник національної композиторської школи. З 1980 року ця будівля перетворена на музей, що не лише зберігає меморіальні інтер’єри, а й плекає живу традицію — у приміщеннях регулярно відбуваються камерні концерти та тематичні події.
Музей має чітку структурну організацію: перший поверх знайомить із масштабним творчим спадком митця, включаючи архівні матеріали, подаровані родиною Лисенка та Національною музичною академією України. Особливу цінність становить оригінальний концертний рояль фірми «Блютнер» та портрет композитора пензля Осипа Куриласа в різьбленій рамі. Другий поверх — це меморіальна зона, що точно відтворює побут Лисенка: робочий кабінет, автентичний паркет, кахляні груби, українські народні інструменти, фотографії та документи, які розповідають про його діяльність у складний період українського культурного пробудження. Саме тут Лисенко працював над «Тарасом Бульбою», «Енеїдою», «Музикою до „Кобзаря“» та обробками народних пісень.
Особливу увагу привертає й сама архітектура будівлі — це двоповерховий цегляний дім із оздобленням у стилі неоренесансу, спроектований архітектором Хойнацьким у 1894 році. Його асиметрична композиція, збережені ліпнини, оздоблення вікон, кам’яні сходи та дерев’яна веранда, що виходила у вишневий сад, — усе це створює атмосферу справжнього київського інтелігентського побуту межі століть. Цей будинок був не лише оселею митця, а й місцем, де формувалося обличчя української академічної музики.
Музей Миколи Лисенка — це простір діалогу між минулим і теперішнім, між меморією й музикою, між побутом великої людини і живим мистецтвом, що продовжує звучати у його стінах.