«Дорога смерті»: пам’ятний знак як символ початку трагедії Бабиного Яру

    Поділитися

    У Києві є місця, де кожен камінь зберігає тінь історії, а кожна плита — пам’ять про трагедії минулого. Одним із таких знаків став меморіальний об’єкт, встановлений у 2011 році на вулиці Юрія Іллєнка — на символічному початку так званої «Дороги смерті», яка вела до Бабиного Яру. Саме тут, за кількасот метрів від Інституту міжнародних відносин, розпочинався останній шлях для десятків тисяч євреїв під час нацистської окупації Києва у 1941 році. Хоча фактичне місце збору людей тоді розташовувалося далі, на перехресті Дегтярівської та Лук’янівської площі, саме цей відрізок дороги став точкою неповернення — після перетину огорож і кордонів СС можливості врятуватися вже не було.

    Меморіал у формі бетонної плити з відбитками босих ніг символізує тих, хто, нічого не підозрюючи, йшов до місця масового знищення. Він є не лише згадкою про геноцид, а й потужним візуальним образом беззахисності й невинності жертв. Автором проєкту став відомий київський скульптор Костянтин Скретуцький — майстер, чиї роботи давно стали частиною культурного простору столиці. Його легко впізнати за проєктом скульптури «Їжачок у тумані» на Рейтарській та казковими композиціями на Пейзажній алеї. Відбитки людських ніг, врізані в бетон — не декоративна метафора, а болісний штрих до глибоко особистої трагедії кожної родини, яку торкнулися жахіття Бабиного Яру.

    Установку меморіалу було приурочено до 70-х роковин трагедії — однієї з найстрашніших сторінок Голокосту на території України. Ініціатива створення належала громадській організації «Київ. Стратегія 2025», яка поставила за мету не лише вшанування пам’яті, а й інтеграцію таких місць у сучасне міське середовище. Це приклад того, як меморіальні простори можуть бути не лише інструментами колективної пам’яті, а й частиною міської ідентичності, що формує нову культуру співпереживання. Попри скромні розміри, пам’ятний знак на вулиці Іллєнка виконує значну функцію — він повертає увагу до тих ділянок міста, які часто залишаються непоміченими, але мають величезну моральну вагу.

    Цей меморіал не змагається з великими пам’ятниками — він говорить мовою деталей і слідів, які неможливо стерти. У камені закарбовано не лише трагедію, а й урок — про необхідність пам’ятати, говорити й захищати вразливих. У міському просторі, що швидко змінюється, подібні об’єкти стають опорними точками історичної правди. І саме в цьому їхня найбільша цінність.

    Схожі публікації

    День Незалежності України 2026: годинник здобуття свободи

    Вже завтра Україна святкуватиме День Незалежності. Це важливе свято...

    До Дня Прапору: 9 фотофактів про синьо-жовтий

    23 серпня Україна відзначає День Державного Прапора. Однак історія...

    У центрі Києва відкриють фан-зону NAVI: там покажуть чемпіонський кубок Major

    У самому центрі Києва до Дня Незалежності відкриють безкоштовну...

    Музична сцена та адаптивний спорт: у Києві проведуть Всеукраїнський фестиваль “Коло ветеранів”

    У Києві відбудеться щорічний Всеукраїнський фестиваль ветеранської культури "Коло...

    Ліс, легенди та кава: біля Пирогова відкрили новий сімейний простір відпочинку

    На межі лісового масиву та музею просто неба в...

    Осяє Київ на День Незалежності: Батьківщину-Матір перетворили на арт-об’єкт

    На монументі «Батьківщина-Мати» у Києві запустили аудіовізуальну арт-інсталяцію «Майбутнє...