У київському мікрорайоні Поділ, на розі вулиць Кирилівської та Петропавлівської, стоїть незвичайна скульптура – пам’ятник хлопчику в зношеному одязі, який із тривогою читає оголошення на стовпі. Цей образ – не вигадка, а зафіксований фрагмент реальності 1941 року, перенесений у бронзу. Пам’ятник присвячено Анатолію Кузнєцову – підлітку, що пережив нацистську окупацію Києва, став свідком трагедії Бабиного Яру і згодом написав одну з найважливіших документальних книг про цей злочин – роман «Бабин Яр».
Композиція була відкрита 29 вересня 2009 року, саме в день пам’яті жертв розстрілів у Бабиному Яру. За задумом скульптора Володимира Журавля, вона фіксує момент перед катастрофою – прочитання зловісного наказу німецької влади всім київським євреям з’явитися на розі вулиць Мельника і Доктерівської 29 вересня 1941 року. Цей день став початком однієї з найстрашніших масових страт мирного населення у ХХ столітті. Кузнєцову тоді було лише тринадцять. Його дитяче сприйняття трагедії лягло в основу документального свідчення, яке стало осердям книги «Бабин Яр», надрукованої вже після втечі письменника з СРСР у 1969 році.
Важливим є не лише сам пам’ятник, а й спосіб його відкриття. Церемонія мала театралізований формат: вулицю перекрили колючим дротом, а актори в ролі фашистів і єврейських жертв створили вражаючу реконструкцію атмосфери окупаційного Києва. Із динаміків лунали накази мовами оригіналу, а на стовпах розвісили копії оголошень, аналогічні тим, які бачив і читав підліток Кузнєцов у 1941-му. На відкриття приїхав син письменника з Москви, висловивши вдячність за перший в Україні монумент, присвячений його батькові. Цей проєкт було реалізовано завдяки підтримці мецената, що побажав залишитися анонімним.
Цей пам’ятник не є лише персональним вшануванням письменника. Це – багатошаровий образ, який втілює пам’ять про дитину-свідка, про документаліста війни, і водночас про сотні тисяч невинних жертв. Через просту фігуру хлопчика ми дивимось на трагедію Бабиного Яру очима тих, хто не мав сили протистояти, але зумів розповісти правду. Скульптура на Подолі зберігає не лише пам’ять про Кузнєцова, а й про тіньове минуле Києва, про біль, який не має права бути забутим.
