Війна в Україні змінила культурне життя столиці, однак музеї Києва не зникли з мапи міста — вони адаптувались, перебудувались і продовжують бути простором для пізнання, пам’яті й діалогу. Багато з них залишаються відкритими для відвідувачів, інші вивезли свої фонди у сховища або організовують тимчасові експозиції в нових форматах. У цій статті зібрано найсвіжішу інформацію про роботу музеїв Києва в умовах повномасштабної війни.
Одним із перших відкрився Національний музей історії України у Другій світовій війні. Уже в травні 2022 року він представив виставку “Ukraine – Crucifixion”, присвячену сучасному етапу російсько-української війни. Артефакти з окупованих територій, уламки зруйнованих будівель, особисті речі військових та цивільних утворюють нову експозицію — щиру, болючу і надзвичайно актуальну.
Активно працює і War Childhood Museum, який зібрав понад 120 тисяч історій дітей, що пережили війну. В Києві він періодично з’являється у вигляді мультимедійних виставок, зокрема в рамках Книжкового Арсеналу. Такі форми дозволяють музею бути мобільним і доступним навіть за умов обмежень.
Національний музей Голодомору-геноциду не припиняв роботу й зберіг постійну експозицію. Так само стабільно функціонує Музей Чорнобиля, який розташований на Подолі, та Музей декоративно-ужиткового мистецтва в Києво-Печерській лаврі. Всі вони приймають відвідувачів і не евакуйовували основних фондів, дбаючи про безпеку на місці.
Дещо інша ситуація у великих історичних та мистецьких музеях міста. Частина їхніх колекцій була перенесена у сховища або захищена всередині самих приміщень. У такому форматі працюють Музей історії Києва, який часто надає простір для тимчасових виставок інших інституцій, а також Музей мирних — інтерактивний проєкт, що з’являється в партнерських просторах, зокрема на мистецьких фестивалях.
Музей народної архітектури і побуту в Пирогові залишився вірним своїй відкритій концепції. Попри всі труднощі, він продовжує приймати відвідувачів і організовує події просто неба — від етнографічних ярмарків до вистав театру просто неба. Це місце залишається живим музеєм і простором сили.
Цікавий приклад — Державний музей авіації імені О.К. Антонова. Він не лише не припинив роботу, а навіть отримав фінансування на реставрацію літаків. Попри близькість до зони ризику, музей демонструє, як інженерна та культурна спадщина може зберігатися навіть у складні часи.
Проте не всі музеї мають змогу продовжувати діяльність. Частина закладів або повністю призупинила роботу, або функціонує в закритому режимі, займаючись лише науковою роботою чи збереженням фондів. Евакуація цінних предметів до безпечних локацій залишається пріоритетом, і більшість музейників вважають це своєю ключовою місією сьогодні.
Київські музеї в умовах війни демонструють дивовижну стійкість — як інституції, так і їхні працівники. Вони залишаються не лише місцем збереження історії, а й актуальним простором сучасного досвіду, відкритим до діалогу з суспільством. Якщо ви шукаєте, де відчути глибину української культури й сучасності — музеї Києва все ще поруч.