П’ять років тому в Києві з’явився простір, що змінив уявлення про музей як про «скарбницю експонатів». Музей науки Малої академії наук України став живою лабораторією, де діти й дорослі не просто спостерігають, а досліджують, експериментують, торкаються і вчаться через дію. Цей музей не про минуле, а про майбутнє — технологічне, креативне, відновлюване. І тепер, до свого п’ятиріччя, він відкрив оновлений другий поверх, присвячений двом фундаментальним темам — енергії та будівництву.
За ці п’ять років музей відвідало понад мільйон людей. Для Києва це не просто культурна статистика — це показник того, що наука може бути цікавою, доступною і відчутною. Навіть під час війни, попри труднощі, музей не лише вижив, а й оновився, показавши, що наукова допитливість — найкраща відповідь на хаос. Цю ідею підтримує і держава: як зазначив перший заступник міністра освіти і науки Євген Кудрявець, Музей науки став прикладом того, як освітні простори можуть розвиватися, незважаючи на виклики.
Оновлення експозиції — це не просто косметичне оновлення. Це глибоке перезавантаження, яке відображає сучасний контекст країни. Тематичні зони «Будівництво» та «Енергія» об’єднують технології й філософію відновлення. Перша розповідає про нові принципи швидкого, мобільного й енергоефективного відновлення житла — символічно для України, яка щодня відбудовується після руйнувань. Тут можна побачити 3D-друк бетонних конструкцій, дослідити властивості матеріалів, зрозуміти, як енергія передається через різні середовища, і навіть створити власний мініпроєкт майбутнього дому.
Друга зона — «Енергія» — розкриває невидимі сили, які рухають світ. Вона вчить розуміти принципи генерації електрики, демонструє різні джерела енергії — від сонячної до кінетичної — і показує, як важливою є енергетична незалежність для держави. Тут кожен експонат — це інтерактивна задача, що поєднує фізику з реальністю: крутиш генератор — створюєш світло, будуєш ланцюг — запускаєш рух, змінюєш параметри — бачиш наслідки. Така наочність робить енергію не абстракцією, а відчутною силою.
Символічно, що частину експозицій передали європейські партнери. Зона «Будівництво» створена спільно з музеєм науки «НЕМО» в Амстердамі та за підтримки асоціації центрів науки Нідерландів, а «Енергія» — завдяки співпраці з німецьким центром науки «Експеримента». Це не лише культурний обмін, а й жест солідарності: навіть у час війни європейські музеї підтримують українські наукові ініціативи, даруючи експонати, що несуть ідею відновлення та стійкості.
Водночас для Малої академії наук це стало випробуванням зрілості. Якщо перші виставки були зібрані завдяки допомозі партнерів, то тепер команда музею створює експозиції самостійно. За словами виконувачки обов’язків директора Олени Квачевської, це важливий крок — від імпорту до власного виробництва знань і технологій. Уже готуються перші українські експонати для мандрівної виставки, створеної разом із німецькими фахівцями. Музей переходить на новий рівень — стає не лише місцем демонстрації, а й лабораторією ідей.
П’ятирічний ювілей — це нагода підбити підсумки, але і точка нового старту. Музей науки показує, що навіть у найскладніші часи країна може створювати щось інноваційне, не втрачаючи фокусу на освіті й розвитку. Виставки про будівництво та енергію — не просто про фізичні процеси, а про метафору сучасної України: ми відновлюємо, генеруємо, з’єднуємо. Тут дитина може власноруч запустити електричне коло, побудувати модель будинку, перевірити, як передається тепло, і зрозуміти, що наука — це не десь там, а поруч, у повсякденному житті.
Сьогодні музей стає майданчиком, де освіта, технології та творчість зливаються в одне ціле. Його місія — пробуджувати цікавість і довіру до науки, формувати культуру дослідження. Кожен експонат — це діалог між людиною і матерією, між сьогоденням і майбутнім. Для молоді — це можливість знайти своє покликання, для дорослих — нагадування, що навчання не закінчується після школи.
Під час відкриття реновованого простору тут панувала не просто урочистість, а відчуття єдності. Музейні команди з регіонів, освітяни, журналісти, науковці зібралися не лише святкувати, а й говорити про розвиток культури наукового мислення. Підтримка з боку Європейської мережі центрів і музеїв науки Ecsite та міжнародної асоціації ASTC підтверджує, що Київ став частиною глобальної карти сучасної наукової освіти. І тепер, коли українські діти натискають кнопку генератора чи друкують бетонний куб, вони фактично долучаються до європейського дискурсу інновацій.
Музей науки — це приклад того, як культурна інституція може залишатися живою. Вона не стоїть осторонь реальності, а реагує на неї, трансформуючи виклики у можливості. Наука стає не лише об’єктом вивчення, а й засобом відновлення — морального, матеріального, інтелектуального. І в цьому полягає справжня сила цього простору.
Висновок: Музей науки у Києві довів, що наука — це не лише знання, а інструмент відродження. Його нові зони «Будівництво» та «Енергія» стали символом сучасної України — країни, яка творить і відновлює себе через дослідження та освіту.
