Творець гармонії Лаври: архітектор Степан Ковнір

    Поділитися

    Степан Дем’янович Ковнір — одна з ключових постатей української архітектури XVIII століття, майстер, що заклав підвалини стилістичної цілісності Києво-Печерської лаври та залишив вагомий слід у міському образі Києва. Його шлях — це історія самоздійснення, де каменяр із київського села Гвоздів перетворився на творця архітектурної спадщини загальнонаціонального значення. Народжений 1695 року, Ковнір не здобув класичної освіти, проте зміг досягти визнання завдяки винятковій працьовитості, наполегливості та таланту. Його шлях до визнання почався у 1720-х, коли він став підданим Києво-Печерської лаври, а згодом — повноцінним майстром «кам’яного будівництва». Після пожежі 1718 року, що зруйнувала значну частину монастиря, Ковнір активно долучився до відновлення обителі, працюючи поруч з видатними архітекторами свого часу — Йоганом Шеделем та Василем Нейоловим.

    Основна частина творчої кар’єри Ковніра припала на 40-річну працю в Києво-Печерській лаврі. Його проєкти відзначаються цілісністю композиції, витонченістю форм і тонким відчуттям простору. Серед його найвідоміших робіт — дзвіниці на Ближніх та Дальніх печерах, корпус палітурні, фронтони Успенського собору, а також знаменитий Ковнірівський корпус, у якому нині розташований Музей історичних коштовностей України. Його участь у спорудженні Кловського палацу засвідчує вплив майстра і поза межами Лаври. Він також долучився до роботи над Свято-Троїцькою церквою в Китаєві та собором Антонія і Феодосія у Василькові. Відомо, що Ковнір працював і в складі колективу над монументальними проєктами — Велика лаврська дзвіниця, Андріївська церква, співпрацюючи з визнаними європейськими архітекторами, зокрема Франческо Бартоломео Растреллі.

    Однак належне визнання постать Ковніра отримала лише в ХХ столітті. Завдяки дослідженням Бориса Крицького було уточнено ключові біографічні деталі, а професор Юрій Асєєв поставив Ковніра в один ряд із ренесансними титанами архітектури, назвавши його «українським Сансовіно». Його архітектурна мова — приклад високого українського бароко, позбавленого надмірної декорації, але наповненого духовною глибиною та естетичною гармонією.

    Степан Ковнір помер 1786 року, залишивши по собі десятки архітектурних шедеврів. Він не лише сформував вигляд лаврського ансамблю, а й уособлює собою феномен народного генія, що сформував одну з вершин архітектурної традиції Києва. Його спадщина і далі зберігається як символ витонченості, професійної відданості та культурної ідентичності української столиці.

    Схожі публікації

    Ігор Осадчий: київський хірург, який поєднав академічну школу із сучасною імплантологією

    Ігор Осадчий належить до покоління українських лікарів, чия професійна...

    Казки, закарбовані в золоті: у Скарбниці НМІУ проведуть екскурсію світом чарівних образів

    У Скарбниці Національного музею історії України 26 липня відбудеться...

    T.C.Pasta на Січових Стрільців: міське бістро зі свіжою пастою, ндуєю та морською карбонарою

    На вулиці Січових Стрільців, 14А у Києві запрацювало нове...

    Мистецтво серед технологій: як Алея скульптур змінює міський простір UNIT.City

    На території київського інноваційного парку UNIT.City з’явилася Алея скульптур...

    Алмазне озеро: темна вода Троєщини та пам’ять зниклої Десни

    Троєщину зазвичай уявляють як простір панельних будинків, широких проспектів,...

    «Онлі Фанс»: заметіль, убивство і таємниці під дахом кінозірки

    У Центральному будинку офіцерів у Києві покажуть виставу «Онлі...