Пантюша – бронзове серце Золотоворітського скверу

У центрі старовинного Києва, де дихає історією кожен камінь, у Золотоворітському сквері розташувалася мініатюрна, але надзвичайно шанована скульптура — пам’ятник коту Пантелеймону. Його блискучі від дотиків вуха й хвіст давно стали київською традицією: кожен, хто потримає бронзового кота за ці місця і загадає бажання, вірить у його здійснення. Але за цим магічним образом стоїть справжня, зворушлива історія.

У 1990-х роках у ресторані «Пантагрюель», розташованому поблизу Золотих воріт, оселився сірий персидський кіт, якого назвали Пантелеймоном. Він став улюбленцем не лише персоналу, а й постійних відвідувачів, фактично символом закладу. Кіт був спокійним, граційним і доброзичливим, тож невдовзі здобув славу справжнього господаря ресторану. Та у 1997 році у приміщенні сталася пожежа. За переказами, Пантюша, як лагідно його називали, не втік, а залишився в середині — і загинув, задихнувшись у диму. Це так вразило гостей закладу, що вони вирішили увічнити пам’ять пухнастого друга. Зібрані кошти дозволили створити бронзову скульптуру, автором якої став скульптор Богдан Мазур. У 1998 році пам’ятник встановили навпроти ресторану.

Із роками навколо Пантюші виросли легенди. Одні стверджують, що він урятував людей від вогню, попередивши про пожежу. Інші — що його безмежно любив відомий київський бізнесмен, який профінансував створення монумента. Є версія й для літературних романтиків — ніби цей кіт не хто інший, як вшанування образу кота Бегемота з «Майстра і Маргарити» Булгакова. Втім, яка з версій правдива — невідомо, адже сама природа міських пам’яток у тому, щоб переплітати реальність із міфом.

Пантелеймон став не просто скульптурою — він інтегрувався в міське середовище Києва, сформувавши власний мікросвіт. Навколо нього — Золоті ворота, уособлення сили й давнини, Будинок Підгорського з неоготичними рисами, витончена Караїмська кенаса — нині Будинок актора. Кількома кроками далі розмістилися мініскульптури та історичні будівлі, що утворюють унікальне культурне кільце, де Пантюша — не маргінальна окраса, а важливий елемент спільної історичної тканини.

Кіт Пантелеймон — приклад того, як трагічна історія домашнього улюбленця перетворюється на пам’ятник любові, міського фольклору та віри в дива. Він став символом теплої пам’яті та тієї ніжної нитки, що пов’язує людину й місто, минуле і теперішнє.

Як дістатись до Пам’ятника котові Пантелеймону в Києві