Постать Ізраїля Бродського – родоначальника цукрової імперії, що стала одним із економічних стовпів Києва XIX століття, є символом єврейського підприємництва, благодійності та урбаністичної трансформації. Його династія, що походить від Меїра Шора з міста Броди, на початку обрала Златопіль Київської губернії за точку старту свого економічного сходження. Саме там Ізраїль, отримавши 40 тис. рублів у спадок, заснував свій перший цукрорафінадний завод у Лебедині, який перетворив на зразкове підприємство. У 1873 році він очолив Олександрівське товариство цукрових заводів, що об’єднувало 13 фабрик, з яких виходила чверть усього рафінаду Російської імперії. Переїзд до Києва 1866 року став початком нової епохи: Бродський швидко влився в середовище київської економічної еліти, а згодом став її лідером. Він не мав академічної освіти, але залишив по собі не лише промислову мережу, а й інфраструктуру добробуту — від лікарень до навчальних закладів.
Після смерті Ізраїля Марковича 1888 року його справу підхопили сини Лазар і Лев, перетворивши сімейне підприємство на індустріальний конгломерат. Лазар, знаний як “цукровий король”, активно реформував галузь: ініціював створення Всеросійського товариства цукрозаводчиків і цукрового синдикату, а також проводив аграрні дослідження з метою вдосконалення буряківництва. Його фінансова діяльність охоплювала банк, млини, трамвайні компанії та навіть пароплавство. Благодійність стала другою природою Бродських: саме вони фінансували будівництво Київського політехнічного інституту, Бактеріологічного інституту, Єврейської лікарні, Троїцького народного дому (тепер Театр оперети), художньо-промислового музею, Першого комерційного училища, кількох синагог. Лазар Бродський, померши в 1904 році, заповів місту 500 тис. рублів на спорудження Бесарабського критого ринку — символу модерного Києва. Лев, хоч і менш публічний, також долучався до благодійності, володів значними активами й будівлями в Києві, Парижі та інших містах.
Історія династії Бродських – це історія перетворення промислового капіталу на соціальний, приватної ініціативи — на міське надбання. Їхня спадщина і сьогодні помітна в архітектурному обличчі столиці: Бесарабський ринок, будівлі інститутів, театри, лікарні та навчальні заклади, збудовані за їхні кошти, свідчать про вплив, що сягає далеко за межі економіки. Ізраїль, Лазар і Лев Бродські залишили по собі не лише підприємства, а й модель відповідального бізнесу, де прибуток ішов поруч із моральним обов’язком — допомагати місту, в якому вони жили й працювали.