Гайтана Ессамі — українська співачка, композиторка, авторка пісень, одна з найяскравіших представниць сучасної музичної сцени. Вона стала символом космополітичного Києва — відкритого, енергійного, талановитого, де переплітаються культури, емоції та ритми світу. Її музика — це поєднання джазу, соулу, фанку, R’n’B та української душевності, а її історія — приклад того, як сила, праця і талант долають стереотипи та упередження.
Гайтана народилася 24 березня 1979 року в Києві в родині конголезця Клавери Ессамі та українки Тетяни. Дитинство майбутньої співачки минуло частково в Африці — у Республіці Конго, звідки родом її батько. У три роки вона переїхала до України, де й почалося її знайомство зі світом музики. З дитинства Гайтана проявляла схильність до творчості — співала, танцювала, займалася спортом. Її голос вирізнявся теплотою і глибиною, що пізніше стане її візитівкою.
Київ, де минули її шкільні та студентські роки, став простором для формування особистості: тут вона навчалася музиці, брала участь у конкурсах, виступала на сцені й шукала власне звучання. Вона закінчила музичну школу за класом саксофона і вокалу, брала участь у хорових колективах, а згодом почала виступати у складі гуртів, які виконували джазову й поп-музику. Саме київська сцена кінця 1990-х — із її клубною культурою, живими виступами й новою хвилею україномовної музики — стала трампліном для молодої артистки.
Її перші сольні кроки були сміливими: Гайтана вирішила не копіювати чужі формати, а створювати власний стиль, у якому змішалися ритми Африки, енергетика соулу та українська лірика. 2003 року вийшов її дебютний альбом «О тебе», який одразу привернув увагу критиків і слухачів. Пісні звучали щиро, живо, відчувалася артистична свобода, властива лише тим, хто справді любить сцену.
З часом Гайтана перетворилася на одну з найпопулярніших співачок країни. Її композиції «Слідом за тобою», «Шаленій», «Самота», «Тайные желания» стали хітами, а голос — упізнаваним навіть з перших нот. Вона отримувала численні нагороди, брала участь у телешоу, представляла Україну на міжнародних сценах.
Але справжній прорив стався у 2012 році, коли Гайтана представляла Україну на пісенному конкурсі «Євробачення» у Баку з піснею «Be My Guest». Ця композиція була гімном гостинності та відкритості, а сама співачка — уособленням сучасної, багатонаціональної України. Попри критику з боку окремих політичних діячів, які намагалися поставити під сумнів її «українськість», Гайтана гідно відстояла своє право бути обличчям країни.
Її виступ став символом того, що українська культура — багатошарова, різноманітна й не має обмежень за походженням чи кольором шкіри. Євробачення стало важливим етапом її кар’єри. Вона не лише представила українську музику на міжнародному рівні, а й показала, що Київ — це місто, яке народжує артистів європейського масштабу.
Після конкурсу вона продовжила активну концертну діяльність, працювала над новими проєктами, зокрема із симфонічними оркестрами, брала участь у благодійних заходах, виступала на головних сценах країни. Гайтана неодноразово наголошувала, що для неї музика — це спосіб говорити про любов, гармонію й добро. Її творчість має виразний гуманістичний посил.
У піснях часто звучать теми єдності, гідності, подолання страхів, віри в себе. Вона ніколи не прагнула бути частиною гламурного шоу-бізнесу — для неї важливішими є живий звук, щирість виконання і взаємодія зі слухачем. Київ залишався її головною сценою та домом. Тут вона створила власну студію, записувала альбоми, виховувала доньку, займалася благодійністю.
Після 2014 року Гайтана активно долучилася до культурного волонтерства: виступала на концертах на підтримку військових, організовувала творчі акції для дітей переселенців, підтримувала проєкти на користь українських артистів, які залишилися в Україні під час війни. Її образ — це не просто артистка, а людина з активною громадянською позицією.
Вона говорить українською, підтримує україномовну музику й наголошує, що культурна самоідентифікація — важливий елемент незалежності. Гайтана стала прикладом того, як національна ідентичність визначається не кров’ю, а любов’ю до землі, на якій живеш, і до людей, серед яких твориш.
Її творчість неодноразово відзначали музичні критики як поєднання глибокого змісту і професійної майстерності. Вона випустила понад десять студійних альбомів, серед яких «Капли дождя», «Тайные желания», «Самота», «Voodooman», «Slidom za toboyu». Її музика звучала в кіно, рекламі, на міжнародних фестивалях.
Вона співпрацювала з українськими й закордонними продюсерами, але завжди залишалася самобутньою. Останні роки Гайтана зосередилася на нових форматах — створює саундтреки, експериментує з електронним звучанням, бере участь у соціальних і мистецьких проєктах, зокрема тих, що підтримують жінок у культурі.
Вона часто виступає в Києві з камерними концертами, де поєднує музику, поезію та живу імпровізацію. Її пісні залишаються саундтреком для покоління, що виросло у вільній Україні. Гайтана — це символ гармонії культур, доказ того, що українська сцена здатна приймати і трансформувати світовий досвід.
У її творчості відчувається і африканська ритміка, і київська ніжність, і універсальна мова почуттів, зрозуміла будь-де. Її ім’я давно стало частиною української музичної історії, а її шлях — доказом, що Київ вміє народжувати світові голоси.