Володимир Щербицький — одна з найвпливовіших постатей радянського періоду в історії України. Як перший секретар ЦК Компартії України з 1972 по 1989 рік, він майже два десятиліття очолював УРСР з центру в Києві, уособлюючи стабільність, контроль і глибоку інтеграцію української радянської республіки до загальносоюзної системи. Для багатьох його правління стало синонімом “застою”, але саме в цей період Київ перетворився на справжню вітрину радянського способу життя.
Народився Володимир Васильович Щербицький 17 лютого 1918 року в місті Верхньодніпровськ на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область). Інженер за освітою, він швидко зробив кар’єру в комуністичній партії: від роботи в обкомах до призначення головою Ради міністрів УРСР, а згодом — і першим секретарем ЦК КПУ. Основна частина його політичної діяльності була пов’язана саме з Києвом, де він не лише мешкав, а й фактично керував усією республікою як її головний партійний лідер. Його кабінет у будівлі ЦК КПУ на вулиці Банковій став центром прийняття ключових рішень у сфері економіки, культури та ідеології.
Щербицький увійшов в історію як переконаний прихильник лінії Москви та особисто Леоніда Брежнєва, з яким його пов’язували довірчі стосунки. Київ за Щербицького зазнав масштабної модернізації — активно розбудовувалася інфраструктура, з’являлися нові мікрорайони, лінії метро, відкривалися заводи та наукові установи. Водночас зростала і цензура, переслідувалися інакодумці, придушувалася будь-яка культурна чи національна автономія. Київ став одночасно вітриною радянського способу життя та простором культурного придушення. Саме за Щербицького було заборонено публічне відзначення річниці Чорнобильської трагедії, і він наполягав на проведенні першотравневих демонстрацій у 1986 році, лише через кілька днів після вибуху на ЧАЕС.
Незважаючи на жорстку політику, Щербицький мав репутацію організованого та ефективного управлінця. Він не підтримував радикальних реформ Горбачова й залишався вірним догматам радянського марксизму-ленінізму. У 1989 році подав у відставку, залишивши посаду першого секретаря. Помер у Києві в 1990 році, за деякими даними — за трагічних обставин, і був похований на Байковому кладовищі.
Щербицький — постать суперечлива. Для одних — символ стабільності та порядку, для інших — втілення репресивної радянської системи. Його спадщина в Києві зберігається не лише в архівах і спогадах, а й у міському ландшафті: станції метро, адміністративні споруди, райони, збудовані в той період, досі нагадують про добу Щербицького.