Київ запрошує на подію, яка поєднує музику, спогади, тепло голосів та живу емоцію. Вистава «Я піду в далекі гори» — це не просто концерт і не звичайний театральний вечір. Це мандрівка у той світ, де народжувалися пісні Володимира Івасюка, у той простір, де кожна нота — частина душі, а кожен рядок — вібрація серця. Автори постановки пропонують глядачам вирушити в шлях разом: не лише слухати, а й проживати музику, вдивляючись у її сенси, витоки і світ, який її створив.
Постановка починається з простого, але глибокого запитання: де живе пісня? У небі чи на землі? У дитинстві, спогадах чи в щоденній радості? У голосах людей чи у шумі вітру? Відповідь у тому, що пісня живе всюди, де живе почуття — і саме це творило музику Івасюка, автора, чия творчість стала культурним символом України. Його мелодії поєднують фольклор, світову музичну традицію та глибоку ліричність, завдяки якій покоління слухачів і досі знаходять у ній життєву опору.
Концепція вистави — зібрати в одному вечорі ті пісні, які кожного разу пробуджують у слухачах щось тепле та щире. «Червона рута», «Я піду в далекі гори», «Водограй», «Балада про мальви» та інші композиції постають тут не як пам’ятник минулого, а як жива музика, що дихає, змінюється й здатна надихати навіть сьогодні. Вечір будується на гармонії: голосів, настрою, почуттів і спільного переживання.
Це подорож, де поруч звучать пісні, складені з нот Шопена, народних мелодій і світових мотивів. Івасюк ніколи не обмежувався рамками жанру: його музика — це синтез класики, модерну, фольклору й щирої емоції. Тож у виставі слухачі відчувають не тільки український колорит, а й універсальність, яка робить ці пісні зрозумілими кожному.
Сцена театру на Печерську перетворюється на місце зустрічі з музичною історією. Завдяки живому виконанню, атмосферному світлу та вдумливій режисурі пісні розкриваються по-новому: то ніжно, то силою, то з усмішкою, то з ноткою смутку. Це вечір, коли можна не лише слухати, а й співати разом — і в цьому полягає головна магія вистави.
Глядачам пропонують не просто поринути в ностальгію, а знайти в цій музиці щось для себе: спокій, надію, радість або новий сенс. Пісні Івасюка давно стали частиною української душі, але кожне нове виконання змушує знову відкрити в них те, що ми колись відчули, але з часом призабули.
«Я піду в далекі гори» створює відчуття руху: у спогадах, у думках, у мрійливому прагненні до світла й радості. Це той вечір, після якого виходиш із залу з внутрішнім теплом — ніби пройшов дорогами Карпат, побачив зорі, відчув вітер і знайшов у собі більше світла, ніж було на початку.
Вистава буде показана кілька разів, що дозволяє обрати зручну дату. Однак кожен показ — окремий досвід, бо жива музика завжди звучить по-іншому. Саме тому глядачам варто поспішити: такі вечори не просто проходять — вони залишаються.
📍 Де: Київський академічний театр на Печерську, вул. Немировича-Данченка, 5, Київ
🗓️ Коли: 27 листопада (четвер), 18:30; 28 листопада (п’ятниця), 18:30; 19 грудня (п’ятниця), 18:30