У київському міському просторі, поруч із Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка, знаходиться пам’ятник, який поєднує акторську харизму, історію українського театру та іронічний дух центральної Європи. Це монумент Гнату Юрі в образі бравого солдата Швейка — втілення не лише видатного українського режисера та актора, а й епохального культурного феномену, який пережив ідеологічні бурі XX століття.
Постать Гната Юри у мистецькому житті Києва постає як одна з ключових. Як співзасновник театру імені Франка, він протягом чотирьох десятиліть формував репертуар і творчу мову української сцени. Його режисерський стиль, ґрунтований на глибокій повазі до класики й увазі до деталей, став основою для багатьох поколінь акторів. Але справжнім символом народної любові стала його роль Швейка — простака з добрим серцем, в чиїй наївності ховалась сатира на військову систему й абсурдність історичних обставин.
Пам’ятник Гнату Юрі у цій ролі був відкритий у травні 2011 року — майже через півстоліття після смерті митця. Ідея зобразити його саме як Швейка належить скульпторам Володимиру та Олексію Чепеликам. Вибір образу є символічним — не лише тому, що ця роль була однією з найулюбленіших для Юри, а й тому, що саме через неї він зумів поєднати сатиру, драму та глибину народного духу. Вистава «Пригоди бравого солдата Швейка» за романом Ярослава Гашека вперше побачила світ на сцені театру Франка у 1928 році та миттєво стала хітом.
Цікаво, що монумент розмістили не випадково саме у сквері біля театру. Це не лише сцена його професійного тріумфу, а й місце особисте — Гнат Юра мешкав буквально через дорогу, на Ольгинській, 2/1. Таким чином, простір між його домом, сценою і тепер пам’ятником творить унікальну «театральну географію», де минуле, мистецтво й місто формують єдиний живий ландшафт.
Поступово навколо пам’ятника склалася й народна традиція: вважається, що якщо потерти металеву пряжку ременя на скульптурі, то неодмінно прийде удача. Так скульптура стала не лише символом театру, а й новітнім міським талісманом.