Історія створення музею

Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського засновано у лютому 1992 року за рішенням Київської міської ради (за ініціативи Музею історії міста Києва та журналу «Пам’ятки України»). Перші кроки до створення музею зробили Лариса Федорова, Олександр Кучерук і Борис Біляшівський, а перші експонати передала родина Пустовойтів, що мешкала в родинній садибі Грушевських з 1947 року. Відкриття заплановано на 130-річчя від дня народження Грушевського (1996 р.), але через фінансування музею з бюджету і розпорядження Президента України відкрите експозицію 29 вересня 2006 року. За офіційними даними музей як філія Музею історії Києва офіційно відкрито 9 листопада 2006 року. Метою створення було повернути Михайла Грушевського «додому», відновити його київський дім на Паньківській, 9 як національно-культурний осередок та зберегти спадщину великого історика.

Концепція музею

Музей розташовано у меморіальній садибі Грушевських (будинок початку XX ст., зведений за проектом художника В. Кричевського). Будинок на Паньківській, 9 залишився єдиним «фамільним домом» родини після руйнувань 1918–1921 років. У такому просторі експозиція поєднує дві складові: історико-біографічний розділ і реконструйовану меморіальну квартиру Грушевських. Головна ідея – відтворити автентичність родинного дому та передати атмосферу життя вченого і його сім’ї: тут представлені оригінальні меблі, документи, рукописи та побутові речі Грушевських, а оздоблення кімнат виконано з орнаментами Кричевського, що об’єднують простір у цілісний ансамбль. Відкритий для відвідувачів будинок слугує «лабораторією» Грушевського – тут можна побачити науковий кабінет і вітальню в оригінальному вигляді, заглянути в його читальню. Як зазначають працівники музею, «єдиний експонат — дім Грушевських — залишається найціннішим надбанням і сьогодні, а голос його пам’яті — унікальним ключем до осмислення місії та концепції відродженої історичної пам’ятки». Крім того, меморіальна квартира відтворена винятково за допомогою справжніх родинних предметів (принцип «нема зерна неправди» по Кобзарю), без типової музейної реквізи.

Музей розміщений у меморіальному будинку на вул. Паньківській, 9 – просторому прибутковому будинку початку ХХ століття, який у 1908–1909 рр. збудовано за проєктом архітектора і художника Василя Кричевського. Саме у його триповерховому флігелі жив Грушевський з родиною (1924–1931). Нині в інтер’єрах цього будинку відтворено атмосферу його «робочої лабораторії» і сімейного гнізда. У кабінеті відновлено домашню бібліотеку Михайла Сергійовича (понад 4 тис. книг) з робочим столом та рідкісним напольним годинником 1830-х років; у вітальні – затишні куточки з кавовим столом і родинними фотографіями. Усі меморіальні кімнати музею облаштовані з використанням виключно автентичних речей родини: жодного штучного декору – лише те, чим користувались самі Грушевські.

Експозиції та зали

Музейна експозиція багатогранна. В історично-біографічній частині представлено особисті документи, рукописи, листи та архіви Грушевського і його рідних, а також повне зібрання його наукових праць (в тому числі рукопис «Історії України-Руси») та видань під його редакцією. Окремо розміщено унікальну іконографічну колекцію – десятки оригінальних фотодокументів Грушевського, з яких музей має кілька десятків (понад 30) автентичних світлин ученого і його родини. У меморіальній квартирі експонати органічно поєднані з інтер’єрами: тут і родинні портрети, і хатні речі, і бібліотека дослідника. Наприклад, у робочому кабінеті демонструється книжкова шафа з приватною бібліотекою Грушевського і кутовий стіл, на якому він працював. У вітальні збереглися фотографії трьох поколінь Грушевських та навіть фрагменти розмов над чашкою кави – усе як удома у тих часах. Особливу увагу привертає «кімната доньки» Катерини: у ній виставлено подарований учнями портрет Михайла Сергійовича, а також олійний портрет самої Катерини роботи Івана Труша. Ці експонати створюють майже символічний «діалог» між батьком і донькою, учителем і ученицею, що творили національну історію пліч-о-пліч.

Крім того, у музеї є два виставкові зали для тимчасових експозицій. У них регулярно проходять художні та документальні виставки, вернісажі творів сучасних майстрів, присвячені історичним темам. Зокрема, проведено серію тематичних проєктів на історичні теми: реставрацію стародруків, карикатурно-сатиричні виставки, фотодокументальні проєкти. Таким чином музей поєднує меморіально-побутову частину з постійним історичним наповненням, що цілеспрямовано розкриває наукову і життєву спадщину Михайла Грушевського.

Щорічні та регулярні заходи

Музей Михайла Грушевського – не лише експозиція, а й активний науково-просвітницький центр. Щороку тут проводять численні наукові конференції, читання й семінари, у тому числі у рамках циклу «Історичні вправи в Домі Грушевських» (залагоджені конференції з історії і культури). Фахівці музею читають лекції й ведуть науково-популярні програми, видають методичні матеріали з грушевськознавства.

Літньої пори музей запрошує публіку на серію відкритих заходів: «Кавові історії Грушевських» – тематичні імпрези на терасі під відкритим небом, фестиваль «Hrushevsky Garden Party» – мистецький ярмарок у садибі з автентичними експонатами кінця XIX – початку XX ст. і вуличною музикою. Організовують виставки, вернісажі та презентації книжок. Популярними є театралізовані екскурсії і квести: наприклад, дійство «Позаочі» або екскурсія-дискурс «Міфи про Грушевського та реальність». Для дітей і підлітків проводяться інтерактивні заняття (зокрема, «Пластуни в Домі Грушевських»). Музей також проводить щорічні пам’ятні дати та відкриття тематичних виставок до ювілеїв Грушевського. Наприклад, під час святкування 150-річчя від дня народження 2016 року пройшли спецзаходи та видано ювілейні збірки. Окрім того, з музею стартують кілька цікавих пішохідних маршрутів містом: «Володимирський шлях Грушевського» (історичний маршрут за місцями життя вченого у Києві), «Латинський квартал» (Києво-Печерське передмістя, де мешкали українські діячі) та інші. Усе це репрезентує як добре відомі, так і маловідомі сторінки життя видатного історика.