Коли руйнується світ: виставка, що оживляє знищену пам’ять у Бабиному Яру

У Києві, на території Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», днями відкрилася документальна виставка «Коли руйнується світ». Її розгорнули у виставковому центрі «Жива памʼять» – символічному просторі, де візуальна історія, забута чи прихована, набуває голосу. Цей виставковий проєкт – більше ніж експозиція архівних ескізів чи моделей. Це діалог між зруйнованим минулим і нашим сьогоденням, це спроба повернути в публічне поле пам’ять про невтілений меморіал трагедії Бабиного Яру, створений ще у 1960-х роках.

Автори проєкту – мистецький дует Ади Рибачук та Володимира Мельніченка (АРВМ) – у 1965 році запропонували глибоку художню концепцію вшанування жертв Бабиного Яру. Їхній меморіал мав стати найбільшою в Європі композицією, що поєднувала б скульптуру, рельєф, архітектуру і ландшафт. Але в радянську епоху проєкт було не просто відкладено – бетонну «Стіну Пам’яті», на якій вже вирізьбили десятки образів, було залито шаром бетону під наглядом спецслужб. Це стало актом символічного знищення не лише пам’яті про трагедію, а й самої ідеї мистецького осмислення Голокосту в Україні.

Виставка «Коли руйнується світ» – це не лише спогад про знищений меморіал. Це також візуальне дослідження того, як художники змогли документувати та зберегти свої архіви, попри заборону ідеології. Відвідувачі мають змогу побачити відреставрований макет меморіального комплексу, оригінальні ескізи, фотографії робіт, вирізки з газет, уривки з листування та офіційних відмов. Особливо вражаюче виглядає фрагмент бетонного рельєфу, що пройшов складну консервацію, аби зберегти хоча б крихту задуму Рибачук і Мельніченка. Все це доповнюють відеоінтерв’ю з митцями, уривки їхніх щоденників та свідчення очевидців руйнування «Стіни Пам’яті».

Проєкт створено за ініціативи Фонду збереження культурної спадщини АРВМ у співпраці з Національним заповідником «Бабин Яр», Національним центром «Український Дім» та артфундацією «Дукат». Кураторська група, до складу якої входять Марія Мізіна, Анастасія Пасєка та Михайло Алексеєнко, зробила акцент на сучасному осмисленні знищення пам’яті. Виставка не обмежується спогадом про радянську цензуру, а розглядає ширший контекст того, як влада може формувати чи викреслювати колективну пам’ять за допомогою культури.

У просторі виставкового центру «Жива памʼять» глядачі потрапляють у своєрідний лабіринт, де архівні матеріали поєднуються з сучасними інсталяціями. Наприклад, зала «Порожнеча» — місце, де глядач сам на сам залишається з тишею і темрявою, уособленням того, що залишилось після знищення мистецького проєкту. У «Залі свідчень» показано десятки артефактів із архіву АРВМ, збережених їхніми друзями, а також документальні фото демонтажу і бетонування меморіалу.

Цікавим є і те, як організатори працюють із пам’яттю глядача. На вході відвідувачам роздають «карти спогадів» – невеликі аркуші з уривками текстів Ади Рибачук, які можна залишати в спеціальному місці або взяти з собою. Це не сувенір, а частина інтелектуальної екосистеми виставки, де відвідувач стає співучасником процесу відновлення знищеного.

Не менш значущим є контекст, у якому ця виставка проходить. Сьогодні, коли війна знову руйнує пам’ятки, а втрата культурної спадщини стає буденністю, «Коли руйнується світ» набуває нового змісту. Вона більше не лише про Бабин Яр чи радянську цензуру, вона – про загрозу втрати себе через втрату своєї історії. І саме тому цей проєкт звучить потужно – як заклик пам’ятати, протистояти забуттю, не дозволяти затирати минуле.

Виставка працює щоденно, окрім понеділка, з 11:00 до 19:00 за адресою: вул. Юрія Іллєнка, 46А. Повний квиток коштує 120 грн, пільговий (для школярів, студентів та пенсіонерів) – 50 грн. Експозиція буде відкрита до 31 липня 2025 року, тож відвідувачі мають два місяці, щоб особисто пережити цей візуальний досвід пам’яті та спротиву. Також проводяться кураторські екскурсії — графік і реєстрація доступні на сторінках співорганізаторів у соцмережах.

У сучасному Києві, де на кожному кроці перетинаються сліди історії, «Коли руйнується світ» нагадує: відновити знищене – означає не лише реконструювати, а осмислити. І саме це робить виставку незамінною частиною культурного ландшафту міста, яке, попри всі виклики, продовжує берегти, збирати та переосмислювати свою пам’ять.

Як дістатись до виставки «Коли руйнується світ»