Національний музей народної архітектури та побуту України

Історія музею. Національний музей народної архітектури та побуту України, широко відомий як музей просто неба «Пирогів», був заснований 6 лютого 1969 року. Ініціатором створення став видатний етнограф і культурний діяч Петро Тронько та коло українських учених і громадських активістів, які виступили з відкритим листом у газеті «Літературна Україна» ще в 1965 році. Музей «Пирогів» розташований на південній околиці Києва на історичних землях Києво-Печерської лаври і вперше прийняв відвідувачів у 1976 році. Ідея полягала в збереженні й показі традиційної народної архітектури України – своїх перших експонатів звозили зі старовинних сіл різних областей. Згодом музей постійно розширювався: сюди перевезли близько 300 унікальних споруд XVI–XX ст. З 2008 року «Пирогів» має статус Національного музею і є одним із найбільших музеїв просто неба у Європі.

Концепція музею. Пирогів – це архітектурно-ландшафтний комплекс, що відтворює побутові та архітектурні особливості всіх історико-етнографічних регіонів України: Полісся, Слобожанщини з Полтавщиною, Середнього Подніпров’я, Поділля, Карпат, Півдня тощо. На площі близько 130 га організовано окремі етнографічні зони, де споруди та навколишній пейзаж відповідають своєму регіону. Установлено близько 300 дерев’яних і кам’яних пам’яток народного зодчества: хати, господарські будівлі (клуні, комори, комори, хліви), криниці, кузні тощо. Музей у Пирогові також зберігає понад 100 000 предметів побуту (традиційний одяг, тканини, меблі, знаряддя праці, музичні інструменти, іграшки, вироби народних умільців), тому він є найповнішим етнографічним зібранням України. Головна ідея музейного комплексу – не просто зібрати артефакти, а показати цілісну модель українського села: будинки стоять у групах – садибами, оточені садами й городами, утворюючи «скансенне» поселення. Такий підхід дає змогу відвідувачам поринути в атмосферу минулого: прогулятися по ланцюжку садиб, послухати розповіді екскурсоводів про особливості життя в різних регіонах, побачити справжню народну архітектуру і ремесла.

Основні експозиції та цікаві об’єкти. Експозиції музею поділені за географічним принципом. У тематичних кластерах представлено зразки дерев’яної архітектури кожного регіону та пов’язаний з ним побут. Наприклад:

• Середня Наддніпрянщина. Тут відтворено типову сільську садибу середнього Подніпров’я: світлиці з м’якою солом’яною стріхою, господарчі споруди. Особливістю є дві справжні дерев’яні церкви XVII–XVIII століть: дерев’яний Храм святого Михайла з села Дорогинка (Київщина, XVII–XVIII ст.) і П’ятницька церква (церква св. Параскеви) з села Зарубинці (Черкащина, XVIII ст.). Ці церкви возили до музею брус за брусом і нині вони діючі, оскільки регулярно тут проводяться богослужіння. Також на цій ділянці є «ритуальний дуб» – старий дуб, під яким збереглися кам’яні головки від тисниць (хліборобське обладнання).
• Полісся. Експозиція висвітлює життя лісового регіону Полісся: тут є характерні для Полісся хати з очеретяними дахами, зрубні комори та глинобитні господарські будівлі. Виставлені традиційні ґрунтові хліви й зрубні лазні («парні»), плетені огорожі, кузня, в якій показують роботу народних умільців.
• Полтавщина і Слобожанщина. У цій зоні можна побачити добротні полтавські хати з високими ґанками, а також зразки хлівів, комор із солом’яним дахом. Також відтворені господарські комплекси східної України, де встановлено вітряки (на полтавському і сумському направлениях були поширені старовинні дерев’яні вітряки) та водяні млини. Сюди ж входять садиби поміщиків і священика з Полтавщини, де колись жили духовенство та сільська адміністрація.
• Карпати. Музей представив гуцульські та бойківські садиби: кам’яні хати з високими стріхами зі смереки, комори з великими гонтованими дахами та хліви на широких підвалинах. Поруч стоять дерев’яні вівтарні столи, старовинні бочарні й лозові вироби. Карпатська ділянка відтворює мотовилиці, пасіки, традиційний гуцульський інтер’єр із вишитими тканинами й різьбленими лавицями.
• Поділля та Південь України. У цій частині комплексу показано садиби середнього Наддніпрянщини й Півдня: світлі будинки з мазанками, добротні комори з покрівлею з очерету, цегли чи шифера. Тут можна побачити тинькані хати із різьбленими ставнями, де жили селяни Поділля; а також степові споруди півдня України – наприклад, будинок козака-мелітопольця та справжній єврейський будинок із Херсонщини.
• Колекція вітряків. Окремою визначною зоною є «пагорб вітряків» – висока ділянка, де встановлено декілька старовинних вітряків. Це зібрання різних типів вітряків із Слобожанщини, Полтавщини, Придніпров’я. Вони мають історичну та архітектурну цінність: шість- або восьмикрила конструкція з олд-скульним приводом.
• «Ярмаркове поле». Музей спеціально відтворив умовний торжищенний майдан – місце для ярмарків і свят. Тут розташовано старовинний дерев’яний шинок (корчму), колодязь, клуня. У центрі – майдан, де круглий рік проходять тематичні свята і ярмарки.
• Українське село 60–70-х років. Ця зона імітує побут радянського села середини XX ст.: тут стоять будинки з модерновими вікнами та дахами, колгоспний будинок культури й нові господарські споруди, видно трактори та іншу техніку того часу. Ця ділянка показує, як побут українського села змінювався з науково-технічним прогресом.
• Ремісничі майстерні. На території музею діють традиційні ремісничі осередки: у кузнях кують цвяхи, у гончарні ліплять горщики, у ткацькій майстерні демонструють навички ткацтва, є майстер-класи з петриківського розпису, лозоплетіння, виготовлення ляльок-мотанок тощо. Ці інтерактивні об’єкти дають можливість відчути дух народних ремесел і майстерності.

Щорічні свята та події. Музей «Пирогів» відомий своїми традиційними етнографічними фестивалями, що відбуваються за народним календарем. З 1978 року тут проводять сезонні народні ярмарки та фестивалі: весною і восени на «Ярмарковому полі» збираються народні майстри з усієї України, щоб торгувати виробами, проводити майстер-класи та показові виставки. Поряд із ярмарками музей оживляє українські обряди: щороку святкують Івана Купала (з обрядовим спаленням опудала, плетінням вінків, святковим концертом), Масницю (Колодій) з млинцями і народними іграми, Андріївські вечорниці (з кусанням калити та ворожіннями), Різдво з колядками та щедрівками, Великдень з гаївками та писанками.

Окрім великої програми фольклорних свят, у музеї регулярно відбуваються майстер-класи та етнографічні акції: петриківський розпис, лозоплетіння, кування, валяння вовни, випалювання писанок та інші традиційні техніки. Популярні заходи – «День Зеленого туризму» (про популяризацію відпочинку в природі), Свято пасічника (Спас) з виставками меду, Свято дитячої творчості. У жовтні часто організовують сімейний «Гарбуз Fest» – осіннє свято врожаю, де можна скуштувати страви з гарбуза, подивитися вироби з природних матеріалів, покататися на возі. Таким чином у музеї «Пирогів» всі події тісно пов’язані з календарем народних свят: кожен із дванадцяти місяців наповнений фольклорними та етнографічними акціями, що відтворюють українські традиції. Музей стає майданчиком не тільки для пізнання історії, але й живого відродження культури – сюди приїжджають фольклорні колективи, кобзарі, музиканти і ремісники з усіх регіонів країни.