Серед вузьких вуличок стародавнього Подолу, у самому серці історичного Києва, розташувалась одна з найдавніших і найтаємничіших сакральних споруд міста — Церква Миколи Притиска. Її скромні розміри не применшують її культурної ваги, адже цей храм — справжня перлина українського бароко, що не лише пережила численні лихоліття, а й стала частиною живої історії столиці. Споруджена на місці ще давнішого дерев’яного храму, ця кам’яна будівля зберігає в собі пам’ять про Київську Русь, пожежі, чудеса, радянське безвір’я та сучасне відродження духовності.
Точна дата будівництва церкви й досі викликає дискусії: за одними джерелами вона була зведена у 1631 році, за іншими — у 1695–1707 роках. Відомо, що кошти на спорудження храму надав заможний київський міщанин на прізвисько Залізний Грош — благодійник, чиє ім’я нині зберігається лише у легендах. Церква відтворює типову для бароко композицію, але водночас у її формах легко впізнати риси дерев’яних хрестових храмів. Її ошатні бані, декоративні фронтони та глибокі аркові вікна — це не лише архітектурні рішення, а й свідчення духовної непохитності доби, коли вона зводилась.
Назва «Притиска» має щонайменше дві версії походження. Перша — топографічна: у давнину тут був «притик» — місце біля річкового причалу, що й дало назву храму, адже Святий Миколай вважається покровителем мореплавців та купців. Друга версія — чудесна: за переказом, злодія, який намагався пограбувати храм, притиснула ікона святого, й у такому положенні його вранці знайшли парафіяни. Обидві версії доповнюють міфологію храму, надаючи йому не лише історичної, а й сакральної глибини.
Церква неодноразово горіла, руйнувалась і відбудовувалась. Великі пожежі 1651, 1718 та 1811 років перетворювали її на обвуглені рештки, але громада щоразу знаходила сили й ресурси для відновлення. Архітектор Андрій Меленський, чий вклад у вигляд Подолу важко переоцінити, керував реставрацією у ХІХ столітті. У радянську добу, починаючи з 1935 року, храм був закритий, а його приміщення передали фабриці. Лише у 1977 році почались нові реставраційні роботи, а у 1990 році святиню повернули громаді Української Православної Церкви.
Сьогодні Церква Миколи Притиска на вулиці Хорива, 5а — не лише релігійний осередок, а й важлива культурна пам’ятка. Вона уособлює історичну стійкість Подолу, де кожен храм, кожен камінь і кожна вулиця мають свій голос. В її стінах оживає минуле, яке вчить пам’ятати, берегти й відроджувати.


