На зламі ХІХ і ХХ століть Київ пережив справжній бум дачного будівництва. Це був час, коли заміська архітектура ставала втіленням мрій про спокій та гармонію з природою. Серед таких дачних перлин особливе місце займає дача з мезоніном, що розташувалася на сучасному Берестейському проспекті, 130. Побудована у стилі історизму з елементами неокласицизму, вона вражала поєднанням витонченої форми та функціональної практичності.
У 1897 році територія колишньої Києво-Межигірської лісової дачі була перетворена на Святошинські дачі. За проєктами міського архітектора Олександра Кривошеєва та техніка Олександра Хойнацького, постали 24 унікальні типи вілл, кожна з яких відображала стиль європейських курортів. Дача з мезоніном, збудована з цегли і дерева, поєднала простір і світло у своїй архітектурі. Перший поверх виконаний із цегли, а другий – з дерева, що надавало будівлі особливого шарму та теплоти.
Особливої уваги заслуговують аркові вікна та симетричний фасад із мезоніном, які створювали відчуття простору й легкості. Балкон із трьома арковими вікнами дарував панораму на навколишні соснові ліси, а витончений флігель із декоративним поребриком доповнював загальну естетику споруди.
Утім, історія дачі віддзеркалює долю багатьох архітектурних пам’яток Києва. Після 1922 року, внаслідок радянської націоналізації, вона втратила свою елегантність і перетворилася на службове приміщення. З часом будівля занепадала: у 2012 році вона потрапила до рук приватної компанії, яка нехтувала обов’язками збереження історичної спадщини. Попри спроби активістів у 2017 році домогтися охоронного статусу для цієї архітектурної перлини, у 2019 році вона остаточно втратила захист, а її майбутнє опинилося під загрозою знищення.
Нині дача з мезоніном стоїть у занедбаному стані, оточена парканом, що порушує норми благоустрою і перекриває доступ до неї. Проте навіть зараз вона зберігає особливий шарм: симетрія фасаду і аркові вікна, що виблискують крізь зарослі, нагадують про часи, коли ця будівля була уособленням київської дачної культури.
Дача з мезоніном – це не просто залишки минулого, а важлива частина київської культурної ідентичності. Вона уособлює період, коли архітектура була покликана не тільки захищати від негоди, а й надихати, дарувати спокій та красу. Сьогодні доля цієї пам’ятки залежить від свідомості та дій тих, хто цінує спадщину міста. Адже збереження таких споруд – це не лише шана минулому, а й відповідальність перед майбутнім.
