Кам’яниця Биковського: архітектура, легенда і доля

Серед архітектурних перлин Києва, що пережили століття змін і трагедій, особливе місце посідає двоповерхова барокова кам’яниця на розі Костянтинівської та Хорива — знаний у народі «Будинок Петра І». Незважаючи на сумнівну автентичність легенди про перебування в ньому російського царя, ця будівля має непересічну історичну та архітектурну цінність як рідкісний приклад цивільної мурованої архітектури доби пізнього бароко на Подолі.

Зведена наприкінці XVII – на початку XVIII століття на ділянці київського війта Івана Биковського, споруда у первісному вигляді мала просту прямокутну форму з двома круглими наріжними баштами. Із часом, після зміни власників і пожежі 1811 року, кам’яницю кількаразово перебудовували. Особливо значущий внесок зробив архітектор Іван Григорович-Барський, який у XVIII столітті додав до споруди характерний бароковий південний ґанок, аркадну лоджію та двоповерхову прибудову. Реставрація 1970-х років дозволила зберегти й відновити ці автентичні архітектурні елементи, зробивши пам’ятку справжнім зразком просторової гармонії й естетики барокової доби.

Функціональне життя кам’яниці — це своєрідний зріз соціальної історії Києва. У XVIII столітті тут діяла богадільня та гамівний дім, де, зокрема, утримували видатного українського композитора Артема Веделя. У XIX столітті споруду використовували під парафіяльну школу, казарми та дитячий притулок, яким опікувались меценати Іван Фундуклей, Микола Терещенко та інші. З приходом радянської влади будинок перетворився на комунальне житло, а згодом став фондосховищем Музею історії Києва. Сьогодні у ньому розташовано Музей історії благодійництва, присвячений меценатству та соціальним ініціативам у Києві.

Легенда про перебування Петра І, хоч і не підтверджена жодним документом, відіграла свою роль у популяризації цієї кам’яниці. Російська та радянська влада активно експлуатували цей міф у пропагандистських цілях, зокрема встановлювали пам’ятні дошки та включали будинок у програми урочистих святкувань. Утім, справжню вартість цієї пам’ятки не в іменах міфічних гостей, а в її архітектурному образі, культурному навантаженні та здатності зберігати історичну пам’ять міста.

Кам’яниця на Подолі — це не просто залишок давньої забудови, а жива тканина міського ландшафту, в якій переплітаються політичні наративи, людські долі й дух часу. Вона є промовистим свідченням того, як Київ не лише творив свою історію, а й вибудовував власну ідентичність — крізь архітектуру, міфи й опір забуттю.

Як дістатись до Кам’яниці київського війта