У самому серці Києва, на фасаді будинку по вулиці Велика Житомирська, 20, оселилась мініатюрна бронзова історія — скульптура «Київська кава», одна з найпоетичніших частин мистецького проєкту «Шукай!». Цей витончений артоб’єкт створила скульпторка Ольга Колесник. Композиція складається з крихітного столика з філіжанкою кави, зім’ятою газетою з біржовими зведеннями та олівцем — усе це відсилає нас до епохи, коли кав’ярні були місцем прийняття доленосних рішень, народження ідей і бізнес-угод.
Проєкт «Шукай!», заснований гідом Юлією Бевзенко, покликаний нагадувати киянам і туристам про важливі культурні й історичні символи міста у вигляді мініскульптур, доповнених QR-кодами для самостійного пізнання міста. Історія київської кави — одна з найдавніших у Європі. За переказами, ще за князя Володимира Великого арабські купці привезли до Києва перші кавові зерна. Та справжній прорив стався у XVII столітті завдяки Юрію-Францу Кульчицькому — легендарному козаку, який врятував Відень і відкрив першу кав’ярню, поклавши початок поширенню кави на схід, зокрема й до України.
У XVIII–XIX століттях кава стала популярною не лише як напій, а як соціальний феномен. Магістрат Києва навіть частково виплачував чиновникам зарплатню зернами та цукром. У модних київських кондитерських середини XIX століття, як-от «Жорж» на розі Хрещатика і Прорізної, відвідувачі насолоджувались елітними сортами «Мока», «Ява» і «Цейлон», дегустуючи їх під вишукану випічку. А кав’ярня швейцарця Бернара Семадені на Хрещатику, 15 перетворилась на справжній діловий хаб: там вперше в Києві з’явився телефон і газети, що стимулювало бурхливе обговорення фінансових новин та інтелектуальні дискусії.
Проте історія не була лінійною. У ХХ столітті традиція кавування у столиці переживала занепад, але згодом — наприкінці 1990-х — повернулася разом із новою хвилею незалежності та відродження міського середовища. Сьогодні київські кав’ярні — це знову місця натхнення, зустрічей, тиші та метушні водночас. Саме це передає «Київська кава» — маленька скульптура, що перетворює звичайну вулицю на частинку великої історії.
Проєкт «Шукай!» не лише прикрашає місто, а й перетворює звичне на значуще. «Київська кава» — влучне втілення того, як предмет культури може зберегти пам’ять про епохи, людей і традиції. Це не просто символ ароматного напою — це символ того, як місто думає, дихає і розмовляє. Сьогодні, як і сто років тому, кава в Києві — це більше, ніж кава. Це розмова, мрія, рух і тиша — бронзовий аромат столичної душі.
