У самому серці Києва, на вулиці В’ячеслава Липинського, зберігся унікальний свідок міської історії — Київський велотрек. Ця спортивна арена, закладена у 1913 році, дивом витримала натиск забудови ХХ та ХХІ століть і перетворилася на символ міської витривалості. Вона виникла там, де колись був Афанасіївський яр — занедбане місце, притулок для безхатченків. Завдяки урбаністичному розвитку початку ХХ століття яр засипали, збудували прибуткові будинки та створили простір для нового захоплення — велосипедних перегонів. Саме тоді киянин Іван Біленко спорудив циклодром, як тоді називали велотрек, доповнивши його літнім сінематографом.
Від перших днів існування велотрек став осередком спортивної моди та культури активного дозвілля. Тут збиралися не лише спортсмени, а й містяни, які прагнули доторкнутися до нового ритму життя. За десятиліття споруда не раз змінювала обличчя: у 1968 році оновили бетонне покриття й звели адміністративний корпус, а перед Олімпіадою 1980 року траса була облаштована дерев’яними лагами з модрини. Незважаючи на часткові втрати, її дух зберігся. У 1998 році велотрек офіційно визнали пам’яткою історії та архітектури — рідкісний випадок для спортивного об’єкта.
На початку 2000-х років велотрек опинився під реальною загрозою зникнення. Комерційна забудова могла назавжди стерти сторінку міської пам’яті, але наполегливість киян змінила долю місця. Завдяки громадському спротиву та рішенням 2014 року велотрек було реставровано й повернуто місту. Сьогодні він входить до десятки найповажніших велотреків Європи та стоїть у одному ряду зі старожилами Ерфурта, Ерне Хілі та Мілана.
Пам’ять про трек закріплена не лише в бетоні, а й у мистецтві. У 2016 році канадський художник Еммануїл Джарус створив мурал із зображенням велосипедиста, подарувавши місцю новий візуальний символ. А в межах проєкту «Шукай!» з’явилася бронзова мініскульптура велотреку з написом «Потреш мене — набереш швидкість», що стала частиною міського квесту. Партнером скульптури стала компанія Stanley — виробник легендарних термосів, заснована того ж року, що й київський циклодром. Обидва бренди, попри різні континенти, об’єднані спільною ідеєю — рух і витривалість крізь час.
Сьогодні Київський велотрек — не просто спортивна арена, а пам’ятник динаміці міста. Він нагадує, що Київ — це не лише про величні собори та монументи, а й про місця, де люди відкривали для себе швидкість, свободу і боротьбу. Він пережив забуття, зневагу та відродився, аби знову стати частиною міської легенди. Велотрек — це історія про те, як рух стає пам’яттю, а пам’ять — натхненням для нових поколінь.
