Скульптура «Студенти» Володимира Щура: бронзова алегорія юності і знань

    Поділитися

    На околицях центральної частини Києва, подалі від звичних туристичних маршрутів, захована одна з найтепліших та найлюдяніших скульптур міста — композиція «Студенти», встановлена на території Університету економіки та права «КРОК» неподалік станції метро «Берестейська». Її автор — видатний український скульптор Володимир Щур, знаний завдяки скульптурам Паніковського, Проні Прокопівни, Голохвастова та Леоніда Бикова. Але саме «Студенти» найбільше резонують із тихими моментами повсякденного життя, які рідко стають об’єктами монументального мистецтва.

    Цей пам’ятник — приклад втілення не пафосної, а буденної, щирої урбаністичної історії. Скульптура зображає двох студентів, юнака й дівчину, які лежать на траві й читають книгу. У позах, жестах, деталях — квітка в руці хлопця, пташка на коліні дівчини — відчувається легкість, спокій і довіра. Це не тільки момент спільного навчання, а й образ романтики, юності, інтелектуальної близькості. Композиція виникла як результат натхнення від фотографії першокурсників, яка свого часу стала символом навчального закладу, а згодом — трансформувалася у скульптурний символ студентської епохи.

    Проте скульптура стала не просто декоративною прикрасою університетського двору — вона швидко набула статусу талісмана. Існує своєрідна студентська прикмета: аби добре скласти сесію, потрібно доторкнутися до відкритої книги у бронзових рук ровесників. Такі народні традиції надають пам’ятнику не лише естетичної, а й інтерактивної функції — він «вбудовується» в реальне студентське життя. Як і більшість творів Щура, «Студенти» формують емоційний простір, що викликає довіру, посмішку і теплі спогади.

    Скульптура «Студенти» — це не лише авторська інтерпретація студентського буття, а й приклад того, як сучасне монументальне мистецтво може жити не в центрі, а на периферії уваги, зберігаючи при цьому свою здатність формувати міське середовище. У просторі «КРОКу» ця бронзова пара втілює не пафос, а тишу університетського подвір’я, не героїзм, а щирість повсякденності. І саме завдяки таким скульптурам Київ зберігає свою душу в найменш очевидних локаціях.

    Схожі публікації

    Ігор Осадчий: київський хірург, який поєднав академічну школу із сучасною імплантологією

    Ігор Осадчий належить до покоління українських лікарів, чия професійна...

    Казки, закарбовані в золоті: у Скарбниці НМІУ проведуть екскурсію світом чарівних образів

    У Скарбниці Національного музею історії України 26 липня відбудеться...

    T.C.Pasta на Січових Стрільців: міське бістро зі свіжою пастою, ндуєю та морською карбонарою

    На вулиці Січових Стрільців, 14А у Києві запрацювало нове...

    Мистецтво серед технологій: як Алея скульптур змінює міський простір UNIT.City

    На території київського інноваційного парку UNIT.City з’явилася Алея скульптур...

    Алмазне озеро: темна вода Троєщини та пам’ять зниклої Десни

    Троєщину зазвичай уявляють як простір панельних будинків, широких проспектів,...

    «Онлі Фанс»: заметіль, убивство і таємниці під дахом кінозірки

    У Центральному будинку офіцерів у Києві покажуть виставу «Онлі...