У міському просторі Києва дедалі частіше з’являються маленькі символи великої історії – бронзові мініскульптури з проєкту «Шукай!». Один із найвідоміших об’єктів цієї мистецької ініціативи — «Київський торт», встановлений у центрі столиці біля магазину «Рошен» на Хрещатику. Ця мініатюра стала не лише привабливою деталлю для туристичних маршрутів, а й своєрідним меморіалом кулінарного символу міста, який втілює в собі спогади, традиції та неповторний дух Києва.
Проєкт «Шукай!», започаткований гідом Юлією Бевзенко, прагне зробити історію столиці ближчою до містян і гостей без потреби в екскурсоводах. Кожна скульптура обладнана QR-кодом, що відкриває доступ до її історії. Міні-«Київський торт» став третім об’єктом серії, яка вже включала такі смачні й символічні образи, як «котлета по-київськи» та «каштан». Його презентація відбулася 12 квітня, і втілення цієї ідеї у бронзі зайняло майже місяць напруженої роботи.
Сам торт, як і його бронзова копія, має унікальну історію. За однією з легенд, його поява стала результатом помилки — забуті яєчні білки на фабриці імені Карла Маркса стали основою для нового рецепта, який згодом оформили начальник цеху Костянтин Петренко та молода кондитерка Надія Чорногор. За іншою версією, саме Чорногор самостійно розробила торт, шукаючи себе у новій професії. Офіційна ж історія називає імена Ганни Курило та Галини Фастовець-Калиновської, які у 1973 році отримали авторське свідоцтво на рецепт.
З роками склад змінювався: індійський кеш’ю замінили на український фундук, а крем став масляно-вершковим. Але форма і впізнавана упаковка — кругла коробка з зеленою гілкою каштана — залишились вірними оригіналові. Завдяки фабриці «Рошен», яка є спадкоємицею того самого заводу, традиція виготовлення торта не перервалася.
Увічнений у бронзі десерт символізує не лише кулінарну гордість, а й важливу рису київського характеру — здатність творити з помилок легенди. Такі скульптури, як «Київський торт», формують особливе міське середовище, що поєднує історію, культуру та щоденне життя. Вони оживляють простір, дарують емоції, викликають ностальгію й цікавість. І водночас — нагадують: навіть найсолодша легенда потребує збереження й переосмислення.
