Серед архітектурних перлин Києва, які визначають обличчя міста, нерідко згадуються величні храми, барокові ансамблі чи модерністські споруди. Проте одна з найвизначніших будівель столиці так і не дожила до наших днів — Хмарочос Гінзбурга, зведений у 1910–1912 роках, був справжнім проривом свого часу та символом інженерної сміливості епохи. Будинок, що стояв на розі Інститутської та Миколаївської (нині вулиця Городецького), став першим хмарочосом України, і на момент завершення будівництва — найвищою житловою спорудою в усій Російській імперії. Зведенням керував видатний підрядник Лев Гінзбург — представник династії, яка залишила Києву цілий ряд культових споруд: театр ім. Франка, Караїмську кенасу, прибуткові будинки на Городецького.
Унікальність Хмарочоса Гінзбурга полягала не лише в його розмірах — до 12 поверхів, 500 кімнат, близько 60 метрів висоти з вежами — а й у використанні новітніх технологій. Будівля вирізнялася американськими ліфтами «Otis», високою якістю інженерних рішень та асиметричністю: з боку Хрещатика вона виглядала як 8–9-поверхова, тоді як з вулиці Миколаївської — мала до 12 поверхів. Її архітектурний стиль тяжів до модерну з елементами конструктивізму, і вона одразу стала візитівкою новітнього Києва. У просторих квартирах селилася київська еліта, на нижніх поверхах працювали магазини, а на верхніх — студія відомого художника Олександра Мурашка.
Та історія будинку Гінзбурга трагічна. Після націоналізації більшовиками він перетворився на типовий радянський житловий будинок. А у вересні 1941 року, коли Київ був залишений Червоною армією, центр міста, зокрема Хрещатик, був замінований. П’ятий день німецької окупації став останнім у житті хмарочоса — будівлю підірвали, як і багато інших споруд у центрі, знищивши не тільки окупантів, а й мирних киян. Від колись гордої архітектурної домінанти лишилися уламки, які прибирали ще десятиліттями, готуючи ділянку під майбутній готель «Москва», нині — готель «Україна».
Втрачений Хмарочос Гінзбурга — це не лише архітектурна пам’ять, а й метафора зруйнованого модерного Києва, що не встиг реалізувати себе повною мірою. Він досі живе у вигляді архівних світлин, туристичних розповідей та спогадів киян. І хоча будівля зникла, її вплив на архітектурну традицію та історичну свідомість столиці зберігся. Гінзбург, попри трагічну долю, залишив Києву не лише фундаментальні споруди, а й прецедент — сміливість мріяти про велике й новаторське в межах українського міста.
